Гуманітарний журнал versus збірка наукових праць?

Проаналізовано нинішній кризовий стан наукової періодики в Україні та обґрунтовується роль наукового журналу як форми самоорганізації та комунікації наукової спільноти. Суто бюрократичне регулювання наукової діяльності з боку держави призвело до деградації української науки і наукової періодики. Наочним виразом цього стала державна практика так званих фахових видань. Унаслідок цього існує величезна кількість періодичних видань, визнаних фаховими, науковий потенціал яких практично нульовий. Водночас ця практика сприяла корупції в освітньо-науковій сфері та підміні реальних досліджень недоброякісними симуляціями. Це вимагає скасування наявної системи як такої, що повністю дискредитувала себе. Автори пропонують перелік принципів, на яких має будуватися нова система нау кової періодики в Україні. Головними з них є принципи: 1) відмови від формальних оцінок значущості наукових результатів; 2) заміна бюрократичної регуляції наукових журналів на стандарти, визнані у світовій науці. Автори також описують особливості застосування міжнародних стандартів в україн ській науковій періодиці, особливо наголошується на етиці публікацій і організації незалежного рецензування. Також обґрунтована роль академічного журналу гуманітарного профілю як органу наукової спільноти й майданчика для обговорення головних викликів, що стоять перед суспільством.