Page 545 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 14. Націєтворення в умовах гібридної війни: виклики, втрати, здобутки

Справжній вибух цілком прогнозовано стався в українській кінодокументаліс-
тиці, що не втрачала свого високого рівня в часи найглибшого занепаду індустрії. У
документалістиці Ігоря Померанцева та Лідії Стародубцевої «Ампутація» (2018)
123
про військових, які внаслідок війни втратили частину тіла, але не віру в життя ,
«Добровольцях Божої чоти (Th e Ukrainians)» (2015) Леоніда Кантера та Івана Яс-
нія про Батальйон «Добровольчий український корпус» (ДУК) в обороні Донець-
124
кого аеропорту та боях за Піски, стрічці «Міф» (2018) Леоніда Кантера та Івана
Яснія про Василя Сліпака, загиблого у боях за смт. Луганське, відзначеній 2018 р.
нагородою DOK Leipzig «видатному східноєвропейському документальному філь-
му» від журі телеканалу MDR, стрічці Аліни Горлової «Явних проявів немає» про
посттравматичний стресовий розлад у жінки, що повернулася з війни до мирного
життя, картині Світлани Ліщинської, Аліни Горлової та Ірини Цілик «Невидимий
батальйон» (2017) про жінок на війні, як і в інших українських кінодокументах епо-
хи, власне, розкривалися найприкметніші риси ментального транзиту української
нації в епоху гібридних викликів. Вищої нагороди американського фестивалю неза-
лежного кіно Sundans удостоєна стрічка Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апель-
син» (2020) про життя багатодітної Ганни та її дітей у зоні постійних бойових дій
у Красногорівці. Фінальна фраза з фільму «Добровольці Божої чоти» — «Люди
витримали, не витримав бетон» — стала крилатою, оскільки не лише екстрактувала
національну героїку, а й найбільш влучно визначила спроможність українського на-
ціонального характеру вистояти в екзистенційних випробуваннях.
Однак невдовзі суспільний катарсис спричинився якісним зсувам й у худож-
ньому кіно. Народився позбавлений пафосу та ідеологічної ангажованості новий
для вітчизняної кінематографії жанр: ветеранське кіно. «Першою ластівкою» ста-
ла картина «Іловайськ 2014: Батальйон Донбас» (2019), знята за задумом коман-
дира штурмової бригади батальйону Тараса Костанчука (позивний «Бішут») на
благодійні пожертви та внески. Сценарій фільму на основі історій бійців написав
Михайло Бриних, режисував Іван Тимченко. Іловайська трагедія розкривалася в
ньому очима безпосередніх учасників подій (Тарас Костанчук у фільмі зіграв голов-
ну роль) і реалізувала право суспільства на створення власного дискурсу війни.
Зрештою в переважній більшості картин про війну ідеться не про геополітич-
ну ситуацію та політичні стратегії влади країн-агресора / жертви, а про переосмис-

miljoni-prodanih-kvitkiv-ta-persi-veliki-pributki.html; Пилипенко Г.-Г. Українське кіно: вектор
прориву. Урядовий кур’єр. 2020. 15 лют. URL: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/ukrayinske-
kino-vektor-prorivu/
123 «Ампутація» — про те, як музи кричать і плачуть. Книга історій неоголошеної вій-
ни. Волинь. 2020. 19 лютого. URL: https://www.volyn.com.ua/news/146443-amputatsiia-pro-
te-iak-muzy-krychat-i-plachut-knyha-istorii-neoholoshenoi-viiny
124 Перша премія на фестивалі Figueira Film Art Festivalу у Португалії, переможець тре-
тього кінофестивалю «Ukraїna!» у Варшаві, кращий документальний фільм на другому кі-
нофестивалі Lifft India Filmotsav 2018 р., премія «Золота дзиґа» 2019 — «Міф»: життя та
смерть Василя Сліпака. Zaxid.net. 2018. 8 лют. URL: https://zaxid.net/mif_zhittya_ta_smert_
vasilya_slipaka_n1448597
519