Page 546 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

ЄВРОМРІЯ VS «РУССКИЙ МИР»: УКРАЇНА В ДОБУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

лення картини світу та себе в ньому в момент перебування на межі життя і смерті.
Про ціннісні домінанти оборонців і визволителів та моральне падіння агресора
розповідають автори нового українського кіно про російсько-українську неоголо-
шену війну. Високі відзнаки міжнародних форумів засвідчують, що проблематика,
порушена в стрічках, та рівень її мистецької подачі відповідають найвищим світо-
вим зразкам. Це, зокрема, фільм «Іній» (2017, за участі Ванеси Параді), висуне-
ний на «Оскар» від Литви, що виступила співучасником його створення разом
із Україною, Польщею та Францією; антиутопія Валентина Васяновича «Атлан-
125
тида» (2020), нагороджена низкою відзнак, серед яких — приз програми «Го-
ризонти» Венеційського кінофестивалю 2019 р.; висунутий на Оскар створений
сумісно з Ісландією та Францією фільм «Гірська жінка: на війні» (2018); екрані-
зація роману Сергія Жадана «Ворошиловград» — фільм «Дике поле» (2018)
Ярослава Лодигіна. Національним претендентом на «Оскар» 2019 р. стала стріч-
ка Нарімана Алієва «Додому», що отримала Гран-прі 15-го Бухарестського кіно-
фестивалю, приз за найкращий іноземний фільм 7-го міжнародного Босфорсько-
го кінофестивалю та «Золотий Дюк» 10-го Одеського МКФ.
Порівняно з попередньою чвертю сторіччя незалежності, коли протягом
року виходило лише кілька картин вітчизняних кіно-митців, ідеться про кількіс-
не і якісне прирощення індустрії, а саме мистецьке відродження. На користь цьо-
го свідчить жанрове різноманіття: від традиційного для фільмів воєнної темати-
ки екшену, приміром «Позивний Бандерас» (2018) Зази Буадзе до притчі-фарсу
«Донбас» (2018) Сергія Лозниці та філософської притчі Анастасії та Марії Ста-
рожицьких «Війна химер» (2017). Поява фільмів високої ноти чуття та розумін-
ня людської сутності є оптимістичним симптомом суспільного життя загалом.
Від початку 2014 р. українське суспільство, мистецтво зокрема, переживають
ментальний і ціннісний катарсис, що зрештою і віддзеркалюється в мистецьких
формах. Тішить, що українське кіно не лише є спадкоємцем національного по-
етичного та філософського кіно Довженка — Параджанова, а й шукає і знаходить
нову мову для адекватного і високого самоосмислення в добу постправди.
Війна, оголивши суспільні нерви, спричинила небачений викид суспільної
енергії, що супроводжувався величними спалахами творчого прозріння й нат-
хнення. Свого часу сотні тисяч переглядів і поширень набрав вірш Анастасії
126
Дмитрук «Никогда мы не будем братьями» , написаний у відповідь на агресію
Росії та загарбання Криму.
Як би не війна, може б і не народився талант української письменниці й пуб-
ліцистки Олени Степової. Ось як сама вона описувала неочікуваний для неї са-
125 Премія секції Orizzonti за найкращий фільм, Венеційський кінофестиваль, 2019;
Гран-прі міжнародного кінофестивалю Les Arcs Film Festival (Франція), 2020; Гран-прі
Tromsø International Film Festival (Норвегія), 2020; Гран-прі міжнародного кінофестивалю
«Лістапад» (Білорусь), 2020; Спеціальний приз журі міжнародного кінофестивалю у Токіо
(Японія), 2020; Премія за найкращу операторську роботу на міжнародному кінофестивалі у
Севільї (Іспанія), 2020.
126 URL: https://www.youtube.com/watch?v=Qv97YeC563Y
520