Наука в соціально турбулентному просторі

На засадах соціально-системного підходу і комунікативної філософії у монографії вперше доведено роль науки як стабілізаційного чинника суспільних процесів, що відбуваються в умовах перманентного посилення соціальної турбулентності.

Усебічно розглянуто феномен науки як такий, що за своєю сутністю спрямований на виявлення сталих і незмінних характеристик певних систем релевантності, зокрема й суспільства як динамічної і відкритої системи. Виявлені наукою знання щодо закономірностей розвитку суспільства, підкріплені науково обґрунтованими знаннями щодо детермінації процесів у світі загалом, створюють необхідний теоретичний базис, спираючись на який розробляють ціннісні, світоглядні, методологічні й праксеологічні рекомендації стосовно збереження сталого розвитку суспільства і успішної протидії дестабілізаційним чинникам, передусім тим, які мають характер соціальної турбулентності.
Соціальну турбулентність проаналізовано як особливий різновид соціальної детермінації , коли невизначеність істотної частини суспільних подій різко контрастує із запитом суспільства на сталий і прогнозований розвиток. Це зумовлює необхідність застосування превентивних дій для збереження і зміцнення наміченого курсу розвитку подій. Такі дії мають характер виконання чітко визначених операційних завдань відповідно до виявлених науковими дослідженнями функціональних потреб тієї чи іншої соціальної системи. Завдяки такій науково обґрунтованій операціоналізації соціальні системи не виходять за рамки допустимого (порогового) соціально-інституційного дисбалансу або гарантовано відновлюють свій необхідний соціально-інституційний баланс.