Page 316 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

митрополит Переяславський і Білоцерківський Епіфаній та митрополит Луць-
кий і Волинський Михайло, а також ієрарх УПЦ МП Симеон. Під тиском па-
тріарха Філарета, який загрожував залишити Собор та скасувати саморозпуск
УПЦ КП, Михайло зняв свою кандидатуру (до його вмовляння також долучився
П. Порошенко). За підсумками другого туру голосування митрополитом Київ-
ським і всієї України був обраний Епіфаний (в миру Сергій Думенко).
УПЦ МП, реагуючи на об’єднавчий собор, назвала ПЦУ «об’єднанням роз-
кольників». Священників УПЦ МП, які взяли участь у заході, відлучили від по-
сад і заборонили служити. 20 грудня Верховна Рада ухвалила закон, за яким церк-
ви мали називатися за своїм релігійним центром, тобто УПЦ МП мала змінити
назву на «РПЦ в Україні». Зокрема у змінах до закону «Про свободу совісті та
релігійних організацій» зазначалося: «Релігійна організація… керівний центр
(управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана
такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала
частину території України, зобов’язана у своїй повній назві, зазначеній у її стату-
ті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об’єднання) за
межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є)» . На добровільне
70
перейменування відводилося два місяці, у випадку небажання цього робити, че-
рез дев’ять місяців могла бути скасована реєстрація. 26 січня 2019 р. Міністерство
культури опублікувало перелік церковних організацій, які мали змінити назву.
УПЦ МП намагалася оскаржити закон. 22 квітня Окружний адміністративний
суд м. Києва дозволив УПЦ МП не перейменовуватися з 26 квітня.
6 січня 2019 р. митрополит Київський та всієї України Епіфаній отримав Томос
про автокефалію з рук Вселенського патріарха, після чого почався поступовий про-
цес добровільного переходу приходів УПЦ МП до об’єднаної помісної церкви.
У політичному вимірі друга половина 2018 р. минула під знаком наближен-
ня нового виборчого циклу. Це інтенсифікувало кулуарні перемовини основних
політичних гравців. Зокрема, допускалося проведення дострокових президент-
ських і парламентських виборів, а також обговорювалася можливість політичної
реформи. Частина панівної еліти, зокрема «Народний фронт», наполягала на
перерозподілі влади від президента до парламенту та уряду. 28 червня 2018 р.
П. Порошенко виступив с пропозиціями внести зміни до Конституції (зняти
депутатську недоторканність, закріпити зовнішньополітичний курс на вступ до
НАТО і ЄС, закріпити українську приналежність Криму). Однак плани політич-
ної реформи не пролунали, понад те, він розкритикував подібні ініціативи: «По-
літична еліта України, на мою думку, достатньо нешанобливо ставиться і не дуже

70 Закон України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України “Про свободу совісті
та релігійні організації” щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до струк-
тури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої зна-
ходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову
агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України». Сайт Вер-
ховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2662-19#n2
290