Page 319 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 7. Друга олігархічна республіка в умовах гібридної війни

В. Зеленського стали підсумком виснажливої, «гібридної» за використаними по-
літтехнологіями передвиборчої гонки. В. Зеленський отримав перше місце в усіх
регіонах країни, однак найбільший відсоток дали південні та східні регіони. Но-
вий президент не мав політичного досвіду та системної передвиборчої програми,
однак зміг використати невдоволення суспільства, яке бажало бачити у керівни-
цтві держави нові обличчя. Електорат нового президента ідеологічно був досить
різнобарвний, але його об’єднувало незадоволення наявним станом справ і неві-
76
ра, що керівна еліта, яку уособлював чинний президент, здатна щось змінити .
Перемозі В. Зеленського також сприяла модерна передвиборча кампанія, яка
комбінувала традиційні та новітні медіа. Зокрема, його штаб ефективно викорис-
тав можливості телеканалу «1+1», підконтрольного І. Коломойському. Крім по-
пулярного гумористичного шоу «95 квартал», на якому регулярно жартували
над чинними політиками, добре прислужився комедійний серіал «Слуга наро-
ду», який розповідав фантастичну історію про просту людину, яка стала пре-
зидентом України, зламала корупційну систему і вивела країну у світові лідери.
Пересічному виборцю хотілося в це вирити, тож під час передвиборчої кампанії
В. Зеленського позиціонували як «простого хлопця з народу», подібного на ге-
роя серіалу. Його партія, тиражуючи меми серіалу, отримала назву «Слуга наро-
ду». Супротивники дотримувалися традиційних пафосних, ідеологічних мето-
дів класичної політичної агітації, однак вони мали невиразний та нудний вигляд
на тлі яскравого шоумена.
Інавгурація нового Президента України відбулася 20 травня 2019 р. Вже тоді
він проголосив, що відправить парламент на позачергові вибори. Частина депу-
татів від коаліції намагалися цьому запобігти: напередодні фракція «Народного
фронту» заявила про вихід з «Європейської України». Таким чином, відповід-
но до Конституції, слід було чекати 30 днів, відведених для утворення нової ко-
аліції. Однак на час спливання цього терміну Верховну Раду вже не можна було
розпускати, оскільки Основний закон забороняє це робити за півроку до черго-
вих виборів. Відповідний президентський указ був оскаржений у Конституцій-
ному суді, який виніс рішення, позитивне для ініціативи В. Зеленського. Решта
політичних сил, зважаючи на його високу електоральну підтримку, вирішила не
протидіяти, аби не зажити звинувачень у тому, що будь-що тримаються за владу.
Позачергові парламентські вибори відбулися 21 липня. Для них була влас-
тива найнижча явка виборців, що було почасти зумовлено сезоном відпусток.
Партія «Слуга народу» здобула абсолютну перемогу (табл. 4), отримавши
254 мандати.
Якщо перше місце «Слуги народу» у голосуванні за партійними списками
було очікуваним, то перемога на 130 округах стала сенсаційною. Кандидати від
президентської партії, які були до цього нікому не відомі, впевнено перемагали
«старих» політиків, які мали за плечами багаторічний досвід, ресурсну базу,
налагоджені зв’язки в органах державної влади. За новими депутатами стояв
76 Головко В. Україна незалежна... С. 446.
293