Page 322 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 322
РОЗДІЛ 8
УКРАЇНСЬКИЙ ПРОЄКТ
У ПОСТТОТАЛІТАРНУ ДОБУ
Україна у пошуках платформи націєбудівництва. Кож-
на макросоціальна революція спричиняє тектонічні зрушення у
базових сферах життя, етнокультурного зокрема. «Парад суве-
ренітетів» на етапі розпаду СРСР каталізував низку етнічних
конфліктів у межах геополітичного впливу СРСР, без яких не ми-
нулося ніде, крім хіба що України та Білорусі. Аж до подій 2014 р.
українські високопосадовці пишалися, що Україна є взірцем між-
етнічної злагоди й толерантності, а етнополітичні процеси тим
часом набули вкрай суперечливого характеру. Зокрема, загостри-
лося російсько-українське протистояння, що загрожувало транс-
формуватися в геополітичний конфлікт. Ставлення росіян і ро-
сійськомовних мешканців Донбасу та Криму до ідеї суверенізації
України перетворилося на питання державної безпеки.
Хоч проблема російсько-української культурної конку-
ренції явно була топпроблемою етнонаціонального простору
незалежної України, зводити лише до неї всю широчінь актуа-
лізованих проголошенням державного суверенітету і відмо-
вою від комуністичної перспективи проблем не доводиться.
Конфігурація етнонаціональної ситуації в Україні на 1991 р.
була доволі складною.
На думку Олени Кривицької, «основним чинником іс-
торичного об’єднання регіонів України в одному державному
утворенні була географія розселення етнічних українців, усві-
1
домлення їхньої єдності культурною та політичною елітою» .
Близько 95 % сучасних кордонів території України становила
українська етнічна територія, тобто ареал розселення україн-
ської етнічної нації. Із заходу на схід (від Львівської до Сум-
ської областей), з півночі на південь (від Чернігівської області
Лариса 1 Кривицька О.В. Демаркаційні лінії в етнополітичному просторі
Якубова України. Київ, 2015. С. 91.
296

