Page 327 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 8. Український проєкт у посттоталітарну добу

меншин у пострадянські часи було прагнення вирватися із замкненого кола невід-
воротного етнічного розчинення. Однак створення національних організацій, що
встановили доволі плідні культурні та ділові контакти із колишніми метрополія-
ми, набуття молоддю можливості вчитися за кордоном пришвидшили розчинен-
ня громад внаслідок масової еміграції й не сприяли національному відродженню.
Важливо відзначити специфіку розселення етнічних груп теренами республі-
ки, це згодом стало вагомим політичним чинником. Найгомогеннішими за ет-
нічним складом були такі області: Вінницька (домінанта група українці (91,5 %),
шість ревалентних етнічних груп), Волинська (домінанта група українці (94,6 %),
три ревалентні етнічні групи), Житомирська (домінанта група українці (84,9 %),
чотири ревалентні етнічні групи), Івано-Франківська (95 % українців, 4 % росі-
ян), Львівська (домінанта група українці (90,4 %), чотири ревалентні етнічні гру-
пи, росіяни — 7,2 %), Полтавська (домінанта група українці (87,9 %) та п’ять ре-
валентних етнічних груп, з них 10,2 % — росіяни), Рівненська (домінанта група
українці (93,3 %), чотири ревалентні етнічні групи), Сумська (домінанта група
українці (85,5 %), три ревалентні етнічні групи, з них 13,3 % — росіяни), Терно-
пільська (домінанта група українці (96,8 %), три ревалентні групи), Хмельницька
(90,4 % українців, 5,8 % росіян, 2,4 % поляків, 0,3 % білорусів), Черкаська (90,5 %
українців, 8 % росіян), Чернігівська (три етноси, з них 91,5 % — українці).
Етнонаціональна конфігурація відчутно ускладнювалася із просуванням до
південних і південно-східних кордонів України. Антитезою українській гомоген-
ності Півночі й Заходу виступав Крим. Його етнокультурне ядро складали 10
етнічних груп на тлі чисельного домінування росіян (65,6 %). Українці складали
26,7 %, кримські татари — 1,9, білоруси — 2,1 %. Решта з шести громад не пере-
тинала відсоткового бар’єра.
Чимдалі від Південного Сходу й Півдня позірна поліетнічність, а насправ-
ді — виразна біетнічність, ставала менш різкою. На межі фактичної біетнічності
балансувала Луганська область, де українці становили 51,9 %, росіяни — 44,8 %
(третьою за чисельністю була білоруська громада — 1,2 %). Серед восьми найчи-
сельніших етносів Донецької області українці становили 50,7 %, росіяни — 43,6,
греки — 1,6, білоруси — 1,4, решта — 1,3 %. Взаємовідносини між сімома ет-
нічними групами Харківщини насправді визначали стосунки поміж українцями
(62,8 %) та росіянами (33,2 %), третій за чисельністю етнос складав лише 1,5 %.
Аналогічна ситуація відзначалася на Кіровоградщині, де з шести ревалентних
груп 85,3 % становили українці, 11,7 — росіяни, решта громад не сягали відсотка.
У Дніпропетровській області виділялося шість етнічних груп: 71,6 % скла-
дали українці, 24,2 — росіяни, по 1,3 % — білоруси та євреї, 0,1 % — вірмени й
0,2 % — азербайджанці. У Запорізькій області українці становили 63 % населен-
ня, росіяни —32, болгари — 1,7 %, жодна з інших етнічних груп не перетинала
відсоткового бар’єра. Аналогічна ситуація спостерігалася на Херсонщині (75,7 %
українців, 20,2 % росіян, третій найбільший етнос — білоруси — становив 1 %).
Із семи помітних етнічних груп Миколаївщини лише чотири долали відсоткову
301