Page 332 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

голов ними цінностями вважають державність України, її суверенітет, то у вибор-
ців Сходу і Півдня мотивації дещо інші. Ця друга частина містить у собі тих, хто в
концентрованій масі не сприймає українську державність (великою мірою Крим,
до певної міри — Одеса), й тих, котрі досі не вийшли з “льодовикового періоду”
совєтськості (Донецька, Луганська, Харківська, Херсонська, Миколаївська облас-
ті). Захід і Центр — умовно кажучи, “українська Україна” — роками голосує на
основі світоглядних, ідеологічних мотивацій. Образно — “за Україну, за її долю,
за честь, за славу, за народ”. Інша частина — умовно кажучи, “антиукраїнська
Україна” (Крим, Одеса) — так само роками голосує на основі світоглядних, іде-
ологічних мотивацій. Але не проукраїнських. Щодо Сходу, особливо Донецької
й Луганської областей, то ця “постсовєтська Україна” стало голосує винятково на
основі соціально-економічних подразників... Дві України — це два цивілізаційні
напрями — Захід і Схід, грубо кажучи, Європа — Азія; це дві ідентичності —
18
українська традиційна і малоросійсько-імперсько-совєтська. Це різні ціннісні
орієнтації, уявлення про майбутнє України, як і про такі фундаментальні речі, як
19
демократія та авторитаризм» .
Сказані на завершення в прямому ефірі радіо Свобода 22 червня 2010 р. сло-
ва: «Здається, це все зайшло задалеко, цей політичний розкол уже структурова-
ний, оформлений на системному рівні, і неможливо знайти якусь спільну плат-
форму, яка б об’єднала Україну», — стали пророчими, попри те, що на той час
вирішення проблеми пов’язувалося із заявленою на одному з перших брифінгів
20
програмою дій новообраного президента В. Януковича .
Підсумки наукових дискусій з проблематики підвів Я. Грицак у лекції «Хто
21
такі українці і чого вони хочуть?» , прочитаній в межах проєкту «Вільний уні-
верситет» 17 лютого 2011 р. в Українському клубі Одеси. Головні тези допові-
ді найвідомішого на Заході фахівця з новітньої історії України можна звести до
такого: «По двадцяти роках після проголошення української незалежности за-
лишається неясним, моделлю якої нації — етнічної чи політичної — є сучасна
Україна?» Невизначеність простежується усюди, зокрема, й у Конституції 1996
року, де поняття «український народ» (етнічна модель) та «народ України»
(політична модель) уживано впереміжку і …без будь-якої логічної послідовности.
Неясність конституційна відповідає неясності політичній: в Україні не втілено
послідовно ані етнічної, ані політичної концепції нації». Тим часом насправді
поділ на етнічні та політичні нації великою мірою є умовним. З одного боку, у

18 Лишаємо поза критикою складову «української традиційної ідентичності», яка
знач ною мірою також є продуктом імперського впливу (щоправда, австро-угорського) і
доволі стрімко змінюється під впливом об’єктивних суспільно-політичних та економічних
чинників.
19 Степула Надія. Дві України? Три України? Одна Україна? URL: https://www.
radiosvoboda.org/content/.../1952233.ht...
20 Там само.
21 Грицак Я. Хто такі українці і чого вони хочуть. Критика. 2011. № 7—8. URL: https://
krytyka.com/.../khto-taki-ukrayintsi-i-choho-vo...
306