Page 334 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

Донбасу є не лише виразно антинатовською, а й антиєвропейською. Майбутнє
України Донбас бачить радше у найближчому союзі з Росією. Саме це, власне, і
24
становило, на думку Я. Грицака, основну небезпеку для України .
Отже, славнозвісний конфлікт між «двома Українами» як смислове віддзер-
калення геополітичної напруги був, власне, не стільки конфліктом між двома на-
ціональними проєктами (українським і російським), як між двома політичними
проєктами сучасного світу: між тим, який уважає, що нації та національні іден-
тичності є віссю сучасного світоустрою, і тим, який так не вважає, залишаючись
у своїй суті імперським. У новій геополітичній ситуації, нав’язаній нам Росією,
постає безліч нових запитань: Якою мірою сепаратизм Донбасу є національним
за змістом і формою? Які механізми державної та громадської протидії може
протиставити Україна, охоплена вогнем, виразній, надзвичайно агресивній іно-
земній ідеологічній експансії, що виступає чинником політичної дестабілізації й
гальмування процесів сучасного націєтворення? Якою мірою контроверсійність
радянської (пострадянської) та західноєвропейської концепцій націоналізму є
безпосередньою передумовою і віддзеркаленням проблем у політичному діалозі
«Захід — Схід» (не тільки в українському контексті, а й у контексті політичної
дискусії «Захід [Євросоюз — США] — Схід [Росія]» стосовно українського
питання в його новітній історичній версії?
Найподразливішою ділянкою оприявлення внутрішніх суперечностей стало
мовне питання, що час від часу набувало чи не вигляду мовних воєн.
Перший всеукраїнський перепис населення (5 грудня 2001 р.) засвідчив змі-
ни, що відбулися в українському суспільстві за перше десятиріччя незалежності.
За його даними, в Україні проживали представники близько 130 етносів. З них:
українців — 37,5 млн осіб (77,8 %), росіян — 8,3 млн осіб (17,3), білорусів —
276 тис. (0,4), молдаван — 259 тис. (0,5), кримських татар — 248 тис. (0,5), бол-
гар — 205 тис. (0,4), угорців — 157 тис. (0,3), румун — 151 тис. (0,3), поляків —
144 тис. (0,3), євреїв — 104 тис. (0,2), вірмен — 100 тис. (0,2), греків — 91 тис.
(0,2), німців — 33,3 (0,1 %). Інші етноси були представлені в Україні меншими
групами (окрім ромів — 47 тис., азербайджанців — 45 тис. та грузинів — 34 тис.)
та поодинокими респондентами .
25
Перепис зафіксував кількісну перевагу українців. Найменшою питома вага
етнічних українців була в АР Крим (24,3 %), найбільшою — у Тернопільській об-
ласті (97,8 %). Найчисельнішими меншинами в Донецькій та Луганській облас-
тях були росіяни (відповідно, 38,2 та 39,0 %), у Чернівецькій області — румуни
(12,5 %) та молдовани (7,3 %), в Одеській області — росіяни (20,7 %), болгари
(6,1 %) та молдовани (5,0 %), у Закарпатській області — угорці (12,1 %) . Най-
26
24 Там само.
25 Національний склад населення України та його мовні ознаки за даними Все українського
перепису населення 2001 р. Київ, 2003.
26 Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису
населення 2001 року. URL: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/
308