Page 328 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

планку: білоруси (1,1 %), молдавани (1,3 %), росіяни (19,4 %) та домінантна гру-
па українців (75,6 %).
Строкатішою була палітра Одещини: 54,6 % українців, 27,4 % росіян, 6,3 %
болгар, 5,5 % молдаван, 1 % гагаузів, 2,6 % євреїв, 0,8 % білорусів, 0,2 % вірмен,
0,1 % ромів. Із семи етнічних груп Закарпатської області абсолютну більшість ста-
новили українці (78,4 %), на відміну від східних регіонів у групі етнічних меншин
домінували угорці (12,5 %). Повною мірою про поліетнічність можна було казати
лише стосовно Чернівецької області: 70,8 % українців, 10,7 % румун, 9 % молда-
11
ван, 6,7 % росіян, 1,8 % євреїв, 0,5 % поляків, 0,3 % білорусів .
У Київській області з уявно поліетнічною столицею виділялися лише чотири
етноси: українці (89,4 %), росіяни (8,7 %), білоруси (0,6 %), поляки (0,3 %).
Отже, аналізуючи поліфонічність статистичних відомостей щодо етнонаціо-
нального складу, автори дійшли таких висновків:
1) Потенційним осередком гальмування етноцентричного українського про-
єкту був російський Крим, де росіяни домінували не лише демографічно, а й у
суспільно-політичній сфері;
2) Виразні перешкоди на його шляху мали б поставати в регіонах, які балан-
сували на межі біетнічності, що підсилювалася суттєвістю частки російськомов-
них українців (Луганська, Донецька, Запорізька, Харківська області);
3) Високі вимоги до стандартів етнонаціональної політики держави поста-
вали в поліетнічних Одеській та Чернівецькій областях із численними компакт-
ними етнічними громадами;
4) Унаочненням класичного для України неспівпадіння кількісних і якісних
характеристик етнонаціональної ситуації була Київська область, де на тлі чисель-
ної переваги українців виокремлювалася на загал російськомовна столиця, що
чимдалі більше ставала епіцентром бурхливих міграційних процесів, вимірюва-
них сотнями тисяч осіб.
За неповні десять років існування в режимі не номінального, а реального
центру українського суверенітету Київ змінився докорінним чином: саме йому
судилося стати центром модерного українського націєтворення.
Столиця унаочнила всі генеральні тенденції вступу української нації в епоху
глобалізації. Характерною її ознакою стало нестримне зростання окремої і за ти-
пологічними, і за етнокультурними характеристиками групи мігрантів новітнього
12
часу з низки «гарячих точок» країн третього світу. Якщо ж додати групу мігран-
тів-транзитерів , складність етнонаціональної ситуації в тогочасній Україні на тлі
13
її соціально-економічних та соціогуманітарних проблем стане ще рельєфнішою.

11 Національний склад населення. Всеукраїнський перепис...
12 Донбас разом із Херсонською, Миколаївською, Одеською областями та Кримом входить
до числа регіонів, що приймають мігрантів. Докладніше про міграційні потоки в Донбас упро-
довж незалежності див.: Шульга Н.А. Великое переселение: репатрианты, беженцы, трудовые
мигранты. Киев: Институт социологии НАН Украины, 2002. С. 211—380.
13 Там само. С. 203.
302