Page 82 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 82
УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)
22 грудня 1999 р. 296-ма голосами В. Ющенко був обраний новим прем’єр-
міністром. У передостанній день року було затверджено основний склад уряду, зо-
крема, першим віцепрем’єром у ньому став Ю. Єхануров, а віцепрем’єр-міністром з
питань паливно-енергетичного комплексу — Ю. Тимошенко. Про її призначення
Л. Кучма в одному із своїх інтерв’ю у 2005 р. зазначав: «Я її призначив останньою,
довго не підписував цей указ. Але було подання прем’єр-міністра. Він вважав, що,
призначивши людину, яка знає всі схеми постачання газу (вона була головним тор-
гівцем російського газу на Україні), зможе навести порядок у цій сфері» .
35
Наступним кроком пропрезидентських сил стало переформатування парла-
менту, що мало послабити ліві сили. Уже наступного дня після обрання В. Ющенка
головою уряду керівники 11 фракцій проголосили створення парламентської біль-
шості і плани зміни керівництва Верховної Ради. Однак ліві фракції не збиралися
здаватися — користуючись нормами регламенту та контролюючи керівні посади
парламенту, вони блокували ініціативи політичних опонентів. Справа йшла до роз-
пуску Ради та проведення позачергових парламентських виборів. Однак це було не
в інтересах пропрезидентських сил, і вони вирішили піти на загострення ситуації.
У цьому велику роль відіграли очільники СДПУ (о) Л. Кравчук та В. Медведчук.
Із 21 січня 2000 р. пропрезидентська більшість (239 депутатів) почала проводи-
ти свої засідання в будівлі «Українського дому», ліва меншість натомість залиши-
лася у будівлі Верховної Ради. За нормами регламенту, засідання нової парламент-
ської більшості не були легітимними (кворум дорівнював не менше 300 депутатів),
однак тоді правила політична доцільність з благою метою. Згодом Міністерство
юстиції закрило очі на порушення регламенту «більшовиками» (так стали назива-
ти депутатів, що засідали в «Українському домі»). Під час двох засідань (1 лютого
«більшість» вже складала 255 депутатів) було переобрано керівництво парламен-
ту (спікером обрали І. Плюща), переформатовано керівництво комітетів, ухвалено
низку ініціатив з декомунізації (скасовані свята до річниці Жовтневої соціалістич-
ної революції, ухвалено рішення про заміну на будівлі Верховної Ради української
радянської символіки на українську національну, змінено порядок обрахування
скликань парламенту — першим стало вважатися те скликання, яке ухвалило Акт
проголошення державної незалежності України у 1991 р., тощо).
Наприкінці лютого 2000 р. парламент відновив повноцінну роботу: ліві сили
були змушені зміритися з політичною поразкою. Вони сподівалися, що тимчасо-
вою, однак подальший розвиток подій показав, що владу вони втратили остаточ-
но. Українське суспільство перегорнуло сторінку комунобільшовицького експери-
менту. Натомість перед ним постали нові політичні та економічні виклики.
35 Життя після влади. Інтерв’ю Л. Кучми журналу «Контракти». Сайт Президентського
фонду «Україна». 31.10.2005. URL: http:www.kuchma.org.ua/kuchma/interviews/2879/
80
