Page 153 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 4. Перша олігархічна республіка: зліт і падіння

Партія регіонів та її союзники намагалися уникнути дострокових виборів,
відновити діалог з В. Ющенком та водночас погрожували йому. У рамках цієї
тактики генерувалися такі ініціативи: ухвалення закону про Президента Украї-
ни, у якому була б передбачена процедура імпічменту (її розраховували відразу
застосувати проти В. Ющенка), перенесення виборів Президента із загальнона-
ціонального голосування на парламентський рівень (В. Ющенку гарантувалася
друга каденція). Водночас регіонали пішли на певні поступки, погодившись на
призначення головою МЗС А. Яценюка (однак не дали призначити нового очіль-
ника СБУ — т. в .о. керівника спецслужби залишався призначений В. Ющенком
В. Наливайченко, він отримав повноту повноважень лише у березні 2009 р.)
тощо. Перед президентом і демократичною коаліцією постала реальна загроза
легальної узурпації влади через те, що «антикризова» коаліція могла зрости до
74
300 депутатів, тобто конституційної більшості . Це «вибивало» з рук прези-
дента останній інструмент — право вето, оскільки опоненти могли його долати.
Вже у березні 2007 р. О. Мороз «прогнозував», що за два місяці у Верховній Раді
буде сформовано конституційну більшість. Її створення відбувалося переважно
за рахунок «скуповування» опозиційних депутатів, деякі були змушені приєд-
нуватись через загрози кримінального переслідування або загарбання підконт-
рольних бізнес-структур («антикризова коаліція» контролювала МВС, Генпро-
куратуру, а також частково СБУ).
Політична ситуація ставала дедалі критичнішою. Із середини березня «по-
маранчеві» фракції перестали брати участь у засіданнях Верховної Ради. З огляду
на безпорадність В. Ющенка деякі депутати добровільно переходили до «анти-
кризової коаліції». Зокрема, до панівної коаліції подалася група А. Кінаха (Пар-
тія підприємців і промисловців України), а сам він 21 березня був призначений
міністром економіки. Усе йшло до того, що президентські сили програвали бо-
ротьбу за парламент. Тому 2 квітня 2007 р. В. Ющенко підписав указ про розпуск
Верховної Ради, аргументуючи своє рішення тим, що Конституція не передбача-
ла індивідуального членства в коаліції. Позачергові вибори були призначені на
27 травня. Однак «антикризова» коаліція не визнала указ, вважаючи його ан-
тиконституційним. Уряд В. Януковича ухвалив рішення про незаконність Указу
Президента та виступив із заявою, що підпорядковуватиметься лише Верховній
Раді. Остаточний вердикт мав бути винесений Конституційним судом, до якого з
відповідним запитом звернулися народні депутати від «антикризової коаліції».
Після цього протистояння між гілками влади перейшло в активну фазу.
У Києві і в регіонах політичні сили організовували маніфестації. Зокрема,
Партія регіонів і КПУ облаштували наметове містечко у столичному Маріїнсько-
му парку поряд із будівлею Верховної Ради, а також проводили заходи на Майда-
ні Незалежності. До масових акцій вдавалися й їхні опоненти. Треба відзначити,
що усі вони не були виявом демократичної активності: за винятком нечисленних
74 Коаліція завершує підкуп депутатів? Українська правда. 2 берез. 2007. URL: http://
www. pravda.com.ua/news/2007/03/2/3214455/
127