Page 151 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 4. Перша олігархічна республіка: зліт і падіння

і ПР, не кажучи вже про СПУ і КПУ, з іншого, мали кардинально протилежні
підходи. Однак, не припиняючи переговорного процесу, у травні-червні 2006 р.
активісти ПР і лівих сил організували людні акції протесту, спрямовані на зрив
спільного навчання українських і натовських військових у Криму «Сі Бріз-2006»
і орієнтовані на російську політичну аудиторію.
З огляду на розпал емоцій у проєкті «Універсалу національної єдності» спо-
чатку було зазначене таке положення: «Приєднання до Плану дій щодо членства
в НАТО». Партія регіонів запропонувала викласти його в іншій редакції. Пер-
ший варіант (основний): «Взаємовигідна співпраця з НАТО, вирішення питання
вступу до НАТО за наслідками референдуму» та компромісний: «Взаємовигідна
співпраця з НАТО відповідно до закону про основи національної безпеки України
у чинній редакції. Вирішення питання вступу до НАТО за наслідками референду-
му. Виконання Україною всіх необхідних для цього процедур». У кінцевому тексті
формулювання було таким: «Взаємовигідна співпраця з НАТО у відповідності до
закону «Про основи національної безпеки України» (у редакції, чинній на дату
підписання цього Універсалу). Вирішення питання щодо вступу до НАТО за нас-
лідками референдуму, який проводиться після виконання Україною усіх необ-
67
хідних для цього процедур» . У такому формулюванні не було заперечень щодо
приєднання до ПДЧ. Пізніше В. Ющенко згадував, що В. Янукович в особистому
спілкуванні пообіцяв підписати лист до НАТО з відповідним проханням. Однак
уже за місяць після зустрічі з В. Путіним 14 вересня 2006 р. під час візиту до штаб-
68
квартири НАТО В. Янукович заявив, що приєднання України до ПДЧ не на часі .
Таке грубе порушення домовленостей призвело до політичної кризи. У жовтні
«Наша Україна» заявила про вихід з «антикризової коаліції», значну роль віді-
грав очільник міністерства закордонних справ Б. Тарасюк, який заявив про пла-
ни подати у відставку. Про аналогічні настрої заявив й міністр внутрішніх справ
Ю. Луценко, призначений за квотою СПУ. Ініціатором цього спочатку виступив
В. Ющенко, який згодом передумав і запропонував Ю. Луценку залишитися, з чим
останній погодився . Президент же переконав і Б. Тарасюка не йти у відставку.
69
За місяць, у листопаді 2006 р., частина «нашоукраїнських» міністрів все ж
подала у відставку, залишилися лише глави Міноборони і МЗС, призначені за
квотою президента. Міністра оборони А. Гриценка, який не виступав з публічною
критикою В. Януковича і заявив, що проігнорує заклик «Нашої України» піти
70
у відставку, не чіпали . А ось Б. Тарасюка та Ю. Луценка, які публічно проявили
нелояльність до прем’єр-міністра, команда В. Януковича вирішила демонстратив-
но покарати і добитися їх звільнення. У грудні місце Ю. Луценка посів соціаліст
67 Там само.
68 Сорока С. Ющенко: хроніка зростання і падіння. Українська правда. 8 січ. 2010. URL:
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/01/8/4589410/
69 Луценко залишається працювати в Кабміні. Бо Ющенко передумав. Українська прав-
да. 19 жовт. 2006. URL: http://www.pravda.com.ua/news/2006/10/19/3167721/
70 Гриценко нікому не зобов’язаний і піде сам. Українська правда. 5 жовт. 2006. URL:
http:// www.pravda.com.ua/news/2006/10/5/3162894/
125