Page 159 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 4. Перша олігархічна республіка: зліт і падіння

Таблиця 6
Результати дострокових парламентських виборів 2007 р.
(сили, які подолали прохідний бар’єр)

Політична сила % голосів «за» Кількість голосів «за»

Партія регіонів 34,37 8 013 895
Блок Юлії Тимошенко 30,71 7 162 193
Блок «Наша Україна — Народна самооборона» 14,15 3 301 282
Комуністична партія України 5,39 1 257 291
Блок Литвина 3,96 924 538

Джерело: Центральна виборча комісія [Позачергові вибори народних депутатів Украї-
ни 30 вересня 2007 року. Сайт Центральної виборчої комісії. URL: https://www.cvk.gov.ua/
pls/vnd2006/w6p001.html].

На щастя, політична криза та дострокові вибори не вплинули негативно на
економічну динаміку, проте вони призвели до зміни відносин між політичними
силами та потужними бізнес-структурами. Основним інструментом боротьби
за голоси виборців на етапі політичної кризи став соціальний популізм за раху-
нок державного бюджету. Ним могли користуватися переважно політсили, які
контролювали виконавчу гілку влади: Партія регіонів та «Наша Україна». Це
збалансовувало та дещо девальвувало внески бізнесу у партійні каси. Синхронно
з цим посилювався фіскальний тиск: компанії примушували авансом сплачува-
ти податки та соціальні внески; затримувалося повернення податку на додану
вартість експортерам; ухвалювалися регуляторні рішення, які ускладнювали ви-
користання легальних схем мінімізації оподаткування, що призводило до тініза-
ції економіки тощо. Хибна, внутрішньо вразлива система сама створювала умо-
ви для перетворення політичних проєктів на своєрідні акціонерні товариства,
контрольний пакет акцій яких перебував у руках партійних вождів. Фактично
девальвовані ідеологічно партії ставали бутафорною політичною надбудовою ко-
румпованої економіки, використовуючи яскраві суспільні та інформаційні акції,
імітували політичне життя і політичну систему.
Результати дострокових парламентських виборів засвідчили, що жоден та-
бір — «помаранчевий» чи «біло-синій» — не може створити стійку керівну
коаліцію. В обставинах майже рівноцінної підтримки електорату та ФПГ це
було й не дивно, однак, зважаючи на особливі якості лідерів та їхнє удавнене
протистояння, переведене подіями Майдану-2004 в площину онтологічного,
перетворювало життя України загалом на вкрай нерезультативне коливання те-
резів, що не мали змоги зупинитися. А команда В. Ющенка знову опинилася
перед складним вибором — стати молодшим партнером БЮТ або Партії ре-
гіонів. У такій ситуації президент виступив із заявою, у якій, зокрема, зазнача-
лося: «… Істинну політичну стабільність ми можемо отримати від політичного
порозуміння трьох ключових політичних гравців: Партії регіонів, БЮТ і «На-
133