Page 177 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 5. Євромрія vs «русский мир»

Кабінетом Міністрів та підприємствами ГМК», флагманські галузі вітчизняної ін-
дустрії зазнали тяжкого удару. Кон’юнктура світового ринку відновлювалася також
повільно. Ситуацію ускладнювала політична боротьба напередодні президентських
виборів — можновладцям не було діла до проведення ефективної антикризової еко-
номічної політики, пріоритет віддавався популізму, а опозиція інколи діяла за прин-
ципом «чим гірше, тим краще». Провідні ФПГ опинилися на межі банкрутства.
Чи не найбільше (порівняно з іншими ФПГ) постраждали від економічної
кризи 2008—2009 рр. трубні заводи «Інтерпайпу». Навіть у 2010 р. деякі ви-
робничі цехи простоювали або були виведені з експлуатації. Через кризу були
істотно зменшені темпи будівництва на території «Нижньодніпровського тру-
бопрокатного заводу» нового електросталеплавильного підприємства «Інтер-
пайп Сталь», відомого також як «Дніпросталь», з орієнтовною виробничою
потужністю 1,32 млн тонн сталі на рік. Проєкт прогнозованою вартістю $610
млн мали закінчити до кінця 2009 р., але через кризу терміни будівництва змісти-
лися, кошторис витрат зріс унаслідок підвищення вартості позикового капіталу.
Крім того, виникли й суто політичні перепони: прем’єр-міністр Ю. Тимошенко
не лише не сприяла, а й заважала реалізації проєкту. Зрештою мінімізувати нега-
тивний вплив особистого конфлікту Пінчука з Тимошенко на проєкт «Дніпро-
сталь» допомогло посередництво голови Дніпропетровської облдержадміні-
страції В. Бондаря.
Криза підштовхнула деяких українських олігархів до вимушеного продажу
бізнесів та перерозподілу власності, чим спробувала скористатися Росія. Першою
ластівкою стало придбання «анонімними російськими інвесторами» контроль-
ного пакета акцій корпорації «Індустріальний союз Донбасу». Про це ЗМІ по-
відомили на початку січня 2010 р. — за кілька тижнів до президентських виборів
в Україні. У травні 2010 р. експерти металургійного ринку отримали інформа-
цію про можливий продаж 50 % акцій меткомбінату «Запоріжсталь». Покуп-
цем називалась українська компанія «Метінвест» Р. Ахметова. Однак в останній
момент, за 11 днів до закриття угоди, компанія-продавець, що мала юридичні
зобов’язання не вести переговори з третіми сторонами (а насправді вела їх), пе-
редумала й продала 50 % акцій також «неназваним російським інвесторам» за
$850 млн, водночас виплативши $50 млн неустойки компанії Р. Ахметова за зрив
угоди купівлі-продажу. Угода з придбання 50 % акцій «Запоріжсталі» відбулася,
як і продаж ІСД, за участі російського державного «Внєшекономбанку» (ВЕБ),
і, за повідомленнями ЗМІ, деякі аспекти угоди попередньо «обговорювалися в
Кремлі». Боротьба за другу половину акцій «Запоріжсталі» розтяглася біль-
ше ніж на два роки. У серпні 2012 р. «Метінвест» все ж таки став власником
50,0032 % акцій «Запоріжсталі». Оперативний контроль над підприємством
перейшов до топменеджерів структур Р. Ахметова.
Паралельно з конфліктом навколо «Запоріжсталі» справжній детектив-
ний сюжет розгортався за участі іншого незалежного гравця на металургійному
ринку України — Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча. 26 травня 2010 р. у
151