Page 211 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

ням регламенту та процедури) низки законів, спрямованих на посилення репре-
сій щодо протестного руху. Вони передбачали:
— запровадження кримінальної відповідальності за екстремістську діяль-
ність, зокрема виготовлення, зберігання та поширення екстремістського кон-
тенту (останній трактувався досить широко), та за наклеп (насамперед для ЗМІ,
яких прагнули цілковито контролювати, притягуючи до кримінальної відпові-
дальності за будь-який критичний матеріал або сюжет);
— спрощення процедури позбавлення депутатської недоторканості (що по-
легшило б залякування членів опозиційних фракцій та їхніх лідерів);
— запровадження заочного кримінального провадження (для ускладнення
повернення опозиційних політиків і громадських активістів, змушених виїхати
за межі України);
— для громадських організацій запроваджувався статус «іноземних аген-
тів» (НДО, які отримували іноземні гранти, мали проводити особливу процеду-
ру реєстрації. Для них також уводили спеціальні умови оподаткування);
— ускладнення процедури організації та проведення масових акцій;
— уведення заборони на рух у автоколонах (захід спрямовувався передусім
проти доволі ефективного «Автомайдану»), на використання касок і масок, що
закривали обличчя (захід, що полегшував ідентифікацію та притягнення до від-
повідальності маніфестантів);
— заборона на блокування доступу до помешкань;
— посилення відповідальності за несанкціоноване втручання в роботу дер-
жавних інформаційних ресурсів (захід проти ІТ-спеціалістів, які отримували не-
санкціонований доступ до сайтів органів державної влади і розміщали на них
політичні вимоги Євромайдану);
— уведення продажу сімкарток мобільного зв’язку лише за умов надання
паспортних даних;
— посилення відповідальності за заклики щодо повалення конституційного
ладу тощо .
6
Ухвалення законів, що отримали назву «диктаторські», радикалізувало і
без того вибухонебезпечну ситуацію. Час грав проти протестувальників — вла-
да отримала більше законних підстав для придушення Євромайдану. Водночас із
влади пішли посадовці, які виступали проти силового сценарію врегулювання по-
літичної кризи. У відставку подали глава Адміністрації Президента С. Льовочкін,
прессекретар Президента Д. Чепак, директор Національного інституту стратегіч-
них досліджень А. Єрмолаєв, командувач Сухопутних військ Г. Воробйов.
Надвечір 19 січня Євромайдан перейшов у наступ: після традиційного На-
родного віча (відбувалося щонеділі) частина протестувальників вирушила до бу-
дівлі Верховної Ради з вимогами скасувати закони 16 січня. Шлях їм перекрили
спецпризначенці — на вулиці Грушевського розпочалися силові зіткнення. Від-
тоді жорсткі ексцеси між мітингувальниками та силовиками відбувалися постій-
6 25 років незалежності... С. 566.
185