Page 213 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

важення органів внутрішніх справ під час розгону масових протестів (вона була
введена в дію, попри відмову М. Азарова її підписувати).
Наприкінці січня 2014 р. означився певний прогрес у переговорах щодо полі-
тичного врегулювання. Влада намагалася розколоти Євромайдан. Зокрема, міністр
В. Захарченко пропонував політичним лідерам тимчасово перенести протести з
Майдану Незалежності в інше місце. Він розраховував, що це допоможе міліції
«зачистити радикалів», а далі маніфестантам дадуть можливість повернутися і
продовжити свою акцію . 25 січня А. Яценюку було запропоновано посаду прем’єр-
9
міністра, а В. Кличку — віцепрем’єра з гуманітарної політики в коаліційному уряді.
Після відмови опозиціонерів увійти до складу Кабміну та розділити відповідаль-
ність за безлад у країні, 28 січня парламент відправив у відставку М. Азарова, в. о.
прем’єр-міністра став перший віцепрем’єр С. Арбузов. Тоді ж було скасовано «дик-
таторські закони», а на порядок денний було внесено новий законопроєкт про ам-
ністію для учасників протестів, яка ув’язувалася зі звільненням мітингувальниками
будівель органів державної влади. Депутатський корпус вагався, оскільки вимогою
часу було проведення амністії без додаткових умов. В. Януковичу довелося осо-
10
бисто прибути до Верховної Ради, щоб вплинути на народних депутатів . Поряд
з цим на обговорення фракції Партії регіонів було винесене питання підтримки
запровадження надзвичайного стану — тобто придушення протестів. Депутатські
групи, що орієнтувалися на Р. Ахметова та С. Тігіпка, виступили проти цього.
Ухвалені парламентом рішення сприяли тому, що на початку лютого напруга
між владою та протестувальниками дещо спала, хоча спорадичні зіткнення силови-
ків і протестувальників продовжувалися. Політичні лідери Євромайдану заявляли,
що готові очолити уряд за декількох умов: його персональний склад буде сформо-
ваний опозицією, політична система повернеться до парламентсько-президентської
форми зразка 2004 р., відбудуться дострокові президентські вибори. Режим В. Яну-
ковича на це не погодився, вважаючи згоду на коаліційний уряд на чолі з опозиціо-
нерами червоною лінією, яку не можна переступати. Обидві сторони готувалися
до ескалації конфлікту. Водночас маніфестанти звільнили низку раніше зайнятих
адміністративних будівель у Києві та регіонах, аби розпочав діяти закон про амніс-
тію. До середини лютого було звільнено більшість заарештованих активістів.
Однак це було оманливе затишшя: обидві сторони готувалися до нового спала-
ху протистояння. 18 лютого повинна була розпочати роботу нова сесія Верховної
Ради, на якій мали розглядатися подальші кроки з урегулювання політичної кризи,
зокрема можливість повернення до парламентсько-президентської форми правлін-
ня. До цієї дати опозиція планувала масштабну акцію біля Верховної Ради, що мала
стати своєрідним символом наступу на владу . Однак остання не тільки не збира-
11
9 Захарченко В. Кровавый евромайдан — преступление века. СПб.: Питер, 2016. С. 180.
10 Янукович приїхав вгамовувати своїх депутатів — пригрозив розпуском. Українська
правда. 29 січ. 2014. URL: http://www.pravda.com.ua/news/2014/01/29/7011952/
11 Тягнибок: У вівторок формуємо колони і йдемо під Раду. Українська правда. 16 лют.
2014. URL: http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/16/7014012/
187