Page 210 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

волонтерських проєктів Відкритого університету Майдану (читання лекцій відо-
мими вченими та громадськими активістами біля Лядських воріт) та Мистецької
сотні (донесення вимог Євромайдану через мистецькі засоби). Упродовж Рево-
люції гідності на сцені на Майдані Незалежності відбулося понад 20 тис. висту-
пів різноманітних творчих колективів, основними ведучими були Євген Нищук
та Володимир Гонський.
Протестний рух підживлювала й економічна стагнація, тож до нього залуча-
лися як активні підприємці, так і соціально вразливі верстви населення (пенсіо-
нери, безробітні, низькооплачувані категорії робітників). Протести об’єднали
представників різноманітних ідеологічних течій — від ліберальних до екстре-
містських. Активну роль відігравали члени різноманітних радикальних організа-
цій, які становили кістяк низки сотень «Самооборони Майдану». Специфічною
формою протестної боротьби став «Автомайдан» — громадяни на власному
транспорті блокували будівлі органів влади, правоохоронних органів, помешкан-
ня високопосадовців, переслідували рух мобільних груп міліції тощо. З фахівців
була організована медична служба Євромайдану: зокрема, облаштовані лікарня у
Жовтневому палаці, медпункти на вулиці Грушевського, 1 та на Грушевського, 4,
в Українському домі, діяли мобільні медбригади.
Режим В. Януковича намагався продемонструвати, що Євромайдан не вира-
жав інтересів усього українського суспільства, тож 14 грудня до Києва за розна-
рядкою місцевих адміністрацій були звезені десятки тисяч людей, переважно з
південних та південно-східних регіонів, для проведення масштабної провладної
акції на Європейській площі, а наступного дня — у Маріїнському парку. Син-
хронно масштабна акція відбулася на Майдані Незалежності. Обидва заходи
пройшли у цілому спокійно, минулося без зіткнень.
Провладна масова акція мала ще одну мету — видати умоглядний суспіль-
ний мандат В. Януковичу на поглиблення відносин з Росією. 17 грудня за підсум-
ками чергових переговорів В. Януковича з В. Путіним у Москві Україна отримала
фінансову підтримку як інвестицію в її рух по євразійському вектору інтеграції.
Це каталізувало Євромайдан. 22 грудня було проголошено створення Всеукраїн-
ського об’єднання «Майдан», політичною метою якого була заявлена відставка
В. Януковича, винного у державній зраді.
Щоб збити хвилю невдоволення, влада погодилася на амністію учасників
антиурядових акцій. За відповідний законопроєкт 19 грудня проголосували 339
народних депутата, 23 грудня він був підписаний В. Януковичем. На час ново-
річних та різдвяних свят було проголошено про згортання Антимайдану. Проте
25 грудня був здійснений напад на активістку Тетяну Чорновол, яку жорстоко
побили. На час різдвяних канікул Євромайдан дещо заспокоївся, та від 12 січня
2014 року, коли відбулося чергове недільне Народне віче, масовість протестів та
їхнє емоційне напруження знов почали зростати.
16 січня відтермінувало початок етапу силового протистояння. Критичне за-
гострення ситуації було пов’язане з ухваленням парламентом (з явним порушен-
184