Page 281 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 281

Розділ 7. Друга олігархічна республіка в умовах гібридної війни

          ючись на розірвання та втрату актуальності угод, укладених з В. Януковичем у
          квітні 2010 р. (так звані Харківські угоди) та у грудні 2013 р. у Москві (газові
          знижки в обмін на продовження базування Чорноморського флоту у Криму, по-
                                                       6
          літичне та економічне зближення двох країн) . Українська сторона відмовилась
          підкорятися цим умовам, і 16 червня 2014 р. Росія припинила поставки газу.
          Проте Україна вже була до цього готовою, домовившись з європейськими енер-
          гокомпаніями про отримання газу (за рахунок так званого віртуального реверсу,
          а згодом і реального). Це допомогло задовольняти потреби вітчизняних спожи-
          вачів і гарантувати безперебійний транзит російського газу до ЄС. Вже у серпні
          2014 р. «Газпром» був змушений заявити про зменшення ціни на $100, а за
          місяць ініціював, щоб до переговорів з Україною приєднався й ЄС. У підсумку
          поставки тимчасово були відновлені (до 1 квітня 2015 р.). Згодом, українська
          сторона наполягала на перегляді положень газових контрактів 2009 р., зокрема
          норми «бери або плати». Оскільки «Газпром» не погоджувався, то закупівля
          його газу була припинена без шкоди для вітчизняних споживачів і транзиту. З
          2016 р. України зовсім припинила закупівлю російського газу. «Нафтогаз» та
          «Газпром» звернулися із зустрічними позивами до Стокгольмського арбітражу
          (ця інституція біла визначена умовами угоди січня 2009 р.).
              З липня 2014 р. головним питанням внутрішньополітичного порядку денного
          стала доля парламенту. У панівній коаліції єдності не було: П. Порошенко вважав,
          що слід продовжити курс на оновлення політичної еліти шляхом проведення до-
          строкових виборів, уряд та фракція «Батьківщини» виступали проти (показо-
          во, що з ними солідаризувалися фракції Компартії та Партії регіонів). 24 липня
          2014 р. фракції УДАРу та ВО «Свобода» (за підтримки президента) оголосили
          про свій вихід з парламентської коаліції. Це викликало негативну реакцію О. Тур-
          чинова (після президентських виборів він повернувся до повноцінного виконання
          обов’язків спікера Верховної Ради): він назвав цей крок союзників «безвідповідаль-
          ним». У відповідь на розвал коаліції подав у відставку прем’єр-міністр А. Яценюк,
          виконувачем його обов’язків був призначений віцепрем’єр-міністр В. Гройсман.
              Така гостра реакція з боку другої та третьої осіб владної ієрархії пояснювалася
          тим, що Кабмін наприкінці липня планував ухвалення низки вкрай непопулярних
          заходів, спрямованих на скорочення державних витрат: секвестр бюджету, замо-
          рожування пенсій і зарплат, скорочення надбавок держслужбовцям, відправлення
          співробітників бюджетних організацій у вимушені неоплачувані відпустки тощо.
          Стрімке погіршення економічної ситуації, необхідність фінансувати АТО та й за-
          галом підвищувати асигнування на оборону змушували йти на такі кроки. Тож
          закономірно, що А. Яценюк і О. Турчинов як політики не бажали йти на вибори
          з таким тягарем соціального негативу. Натомість на цьому тлі позиції Президен-
          та посилювалися: наступ на сході країни розгортався успішно, відповідно, лаври
          переможця мали дістатися йому. Навколо П. Порошенка консолідувалися інші
              6  Газовые споры России и Украины: что будет, если «перекрыть» трубу. РИА Новос ти.
          2 июня 2014. URL: http://ria.ru/infografi ka/20140602/1010307639.html
                                              255
   276   277   278   279   280   281   282   283   284   285   286