Page 283 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 7. Друга олігархічна республіка в умовах гібридної війни

Загалом до Верховної Ради потрапило шість політичних партій: «Народний
фронт», «Блок Петра Порошенка» (БПП), «Самопоміч», «Опозиційний
блок», Радикальна партія Олега Ляшка та «Батьківщина». Вибори продемон-
стрували запит на оновлення політичної еліти. У цьому плані вельми показовою
була динаміка партійної структури українського парламенту: з п’яти партій, які
були у Верховній Раді VII скликання у 2012 р., лише одна — «Батьківщина» —
потрапила до наступного VIII скликання. Однак і вона пережила партійний роз-
кол — значна частина провідних політиків «Батьківщини» залишила її лави,
перейшовши до «Народного фронту». Крім того, її конкурентом стала Ради-
кальна партія, очолювана ексчленом «Батьківщини» О. Ляшком. Сенсаційно не
змогла подолати прохідний п’ятивідсотковий бар’єр ВО «Свобода». Це було по-
части обумовлено активністю новоствореної «Самопомічі», яка набула значної
прихильності електорату західних та центральних областей, а почасти — коруп-
ційними скандалами, що супроводжували роботу представників «Свободи»
в органах виконавчої влади протягом березня-жовтня 2014 р. Уперше за роки
незалежності до парламенту не потрапили комуністи. Суттєво послабли позиції
ПР, яка трансформувалася в «Опозиційний блок» (у ній залишилися ті ж два
центри впливу — Р. Ахметова та С. Льовочкіна — Д. Фірташа).
Позачергові парламентські вибори мали важливе суспільно-політичне зна-
чення. Перевантаження законодавчої гілки підвело логічну риску під етапом ре-
волюційної зміни влади в Україні. Демократичні вибори показали, що падіння
режиму В. Януковича було закономірним, і що нова влада отримала суспільний
мандат на проведення кардинальних реформ.
2014 рік продемонстрував, що у свідомості соціуму відбувався фундамен-
тальний зсув під впливом Революції гідності та російської збройної агресії. На-
самперед спостерігався підйом патріотизму. Це проявлялося як у символічній
демонстрації належності до українського політичного та культурного простору
(наприклад, державна та національна символіка стала широко та, головне, до-
бровільно використовуватися в побуті, повсякденному вбранні, транспортних
засобах, на будівлях, татуюванні тощо), так і в соціальній активності (добровіль-
на участь у масових акціях на підтримку єдності України, антикорупційному та
волонтерському рухах, підтримці силовиків, задіяних в АТО, вимушених пере-
селенців з Донбасу та Криму). Рух набув загальнонаціонального характеру і про-
явився навіть у тих регіонах, які до подій 2014 р. вважалися такими, що тяжіють
до російської культури і цінностей. Розгортанню його сприяла й адекватна ін-
формаційно-пропагандистська державна політика, що апелювала до утверджен-
ня полікультурного та поліетнічного образу України.
Відповідно до суспільних тенденцій результати парламентських виборів засвід-
чили переконливу перемогу «партій Майдану» (партій, які наголошували у своїх
програмах підтримку Революції гідності та її основних гасел). Такими були п’ять
із шести партій, що подолали прохідний бар’єр до Верховної Ради за результатами
виборів у багатомандатному окрузі. Водночас вибори продемонстрували тенден-
257