Page 495 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 13. Донбаська рана: ОРДЛО

та України, ба навіть закордоння, вони намагалися кожен на своїй ділянці втілю-
вати найрадикальніші ідеї і формати соціальних проєктів. Після вимушеного ви-
їзду проукраїнськи налаштованої частини управлінської, освітянської, наукової та
мистецької еліт вони зробили блискавичну кар’єру, досягши рівня, недоступного
для них у жодному іншому місці. Наслідком проведеної у воєнних умовах ротації
еліт і контреліт стало катастрофічне зниження загального рівня професіоналізму,
панування банальної некомпетентності. Нині, як і протягом 1920—1930-х рр.,
войовничо налаштована посередність не лише є соціальною основою втіленого
Росією в ОРДЛО сепаратистського сценарію, а й очолює його на всіх щаблях ква-
зідержавної вертикалі та культурно-пропагандистської мережі. Саме вона забез-
печує його інформаційне та смислове відтворення. Дрімуче невігластво трансфор-
мується в інтелектуальний стандарт. Деінтелектуалізація суспільного простору
компенсується культовими практиками (покладання квітів, хвилини мовчання,
«місця пам’яті», викривлені комеморативні практики), які «зациклюють» мину-
62
ле із сучасністю, надаючи беззмістовному схибленому сьогоденню сенс .
Специфічний лексичний арсенал відмаркував ментальну мапу «народних
республік» на масмедійних теренах. Слова-новотвори на кшталт «щеневмерли-
ки», «еврохунта», «укронацисты», «протоукры», «руинцы», «бандерлоги»,
«свидомиты» задають новий рівень іншування. Театральність масових заходів,
більшовицько-матроська бравада керівників «народних республік», специфічні
вислови, орієнтовані на «народ», фамільярно-менторське подання думок і смис-
лових посилів із боку місцевих і заїжджих «експертів» на всіх щаблях масового
дискурсу, дзеркальне висвітлення інформації щодо ситуації в Україні унаочнили
перехід колишньої війни пам’ятей у сферу політичної практики. Вона цинічно
експлуатує щемливі ноти регіональної свідомості та укорінений тут колективізм.
Невибагливі загравання з місцевими мешканцями та спекуляція їхніми наївними
уявленнями про світ зробилися універсальним інструментом маніпуляцій соціу-
мом, якому вкотре в історії сгодовували ідею «світлого майбутнього для народу».
Реальність, як водиться, була далекою від пропагандистських кліше. Шал по-
дій, що охопив окуповані терени Донбасу, — від публічних шмагань козіцинських
казаків до «стовпів ганьби» — унаочнював хаос вседозволеності й аморальності,
здійнятий гаслами «русской весны». Реальність 2014—2016 рр. не можна зводи-
ти до самого лише неоєвразійства. На порівняно невеликій території унаочнився
величезний спектр політичних рухів та ідеологій: від російського імперіалізму
до крайніх лівих і правих, як у будь-якому потужному соціальному катаклізмі.
Вибух, роздмуханий російським телебаченням, задумувався російськими курато-

62 Для ілюстрації тези пропонуємо висловлювання О. Захарченка на святкуванні так
званого Дня Республіки у «ЛНР»: «Ми всьому світу показуємо, що Донецьк і Луганськ —
це одна й та сама територія, одна й та сама країна — це Донбас. Донбас ніколи не був розділе-
ним, а дві Республіки — це насправді два братські народи» (див.: Александр Захарченко рас-
сказал об объединении ДНР и ЛНР. Информационный Центр. 2018. 13 мая. URL: https://
infocenter-odessa.com/index.php?newsid=52018).
469