Page 569 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 14. Націєтворення в умовах гібридної війни: виклики, втрати, здобутки

Проте не одночасність різноспрямованих процесів (інтеграції й дезінтегра-
ції), а швидкість та масив інформаційного потоку, що їх супроводжує, становить
основоположну рису сучасного подієвого процесу. Рівень інформаційних наван-
тажень (власне — перевантажень) становитиме в подальшому головний виклик
як для пересічного індивідууму, соціальних локацій індивідуумів, так і для дер-
жав в усіх царинах, культурній зокрема.
Суспільство і влада поки що не дійшли консенсусу в питаннях реконцепту-
алізації української ідеї. Ця доволі суперечлива та невизначена сентенція протя-
гом останніх десятирічь маневрувала у широкому діапазоні від банального впро-
вадження ідеї будівництва суспільства споживання до ідеї месіанської ролі наро-
ду-схимника та наріжного каменю майбутньої духовної цивілізації, «що прийде
на зміну матеріалістичній цивілізації, і яка об’єднає Захід та Схід, Південь та Пів-
191
ніч в одне органічне ціле, утверджуючи Божу правду, добро і любов» . Роки
поспіль дискутована і зведена до ідеї про банальну ситість, вона повернулася на
висхідну і постала з тією ж самою актуальністю, що й у часи «Українського Ве-
ликодня». Власне, в епіцентрі української національної ідеї знову перебуває ідея
свободи, незалежності та права на життя як такі, в усій очевидності фатальних за-
гроз попри оманливу безпечність сучасного світу. Другим за порядком є завдан-
ня набуття Україною права суб’єктності у світовій політиці, оскільки нині, попри
заспокійливу риторику «гарантів» українського суверенітету та демагогію Росії,
Україна насправді позбавлена цього права і виступає безправним статистом про-
цесів, від яких безпосередньо залежить її сьогодення і майбуття. Це гірка правда,
яка водночас є найдієвішою спонукою, скерованою в майбутнє.
Культурні здобутки України цілком спроможні виступити інтегративною
основою сучасного українського проєкту. Надзвичайно слушною є думка Олек-
сандра Бойченка: «Беззаперечний і найвищий сенс існування народу як колек-
тивного організму полягає у створенні ним самобутньої культури, яку не со-
ромно передати наступним поколінням. Народи, яким це вдається, зберігають
свою важливу присутність у світі й через тисячі років після фізичного зникнення.
Народам, яким це не вдається, безглуздо боротися з коронавірусом: є вони чи їх
192
нема — світові байдуже» .
На жаль, в Україні, як і в Росії, відсутня традиція розгляду культури в її ши-
рокому розумінні — «як проєктування життя, його вирощування» (в оригіналі
«возделывания». — Авт.). А між тим, як зазначав Даніїл Дондурей, вона охоп-
лює світогляд, ціннісну систему, архетипи, стереотипи, моральні норми, зразки

191 Пасічник В.М. Національна ідея як чинник формування української політичної
нації. Українська політична нація: проблеми становлення: зб. наук. ст. Київ, 2012. С. 110;
Див. також: Вознюк П.Ф. Національний міф для України: аспекти модернізації. Там само.
С. 126—131.
192 Бойченко Олександр. Чудеса культури. ZBRUC. 2020. 6 квіт. URL: https://zbruc.eu/
node/96759?fbclid=IwAR1Y-B1y7gDVTrJiCLRI9HOVrhZfzTRgp9HTMjyXYShJDFOZfqC
Ty3NGGCQ
543