Page 162 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

в кого не викликав сумніву, а Народний секретаріат у телеграмі до РНК Росії від
10 лютого (28 січня) наголошував: «Робітниче-селянська Совітська влада прави-
19
тиме з Києва» .
Беззаперечне захоплення Києва мало, як вважали керівники радянської
Росії, допомогти виконанню поставленого завдання — замінити делегацію від
справжньої УНР на делегацію від УНР совітської. Адже саме сподіваючись на це,
очільник більшовицької делегації на переговорах Лев Троцький 12 січня 1918 р.
(30 грудня 1917 р.) визнав Україну як сторону перемовин. Завдання було про-
валено — 9 лютого (27 січня) 1918 р. справжня УНР уклала мирний договір з
країнами Четверного союзу.
Провал операції з «псевдо-УНР» більшовиків активізував ще один проєкт
радянської держави в Україні — тепер уже відверто нігілістично налаштованої
щодо національного питання. Мається на увазі Донецько-Криворізька республіка.
Ще в резолюції Всеукраїнського з’їзду рад робітничих, солдатських і частини
селянських депутатів у грудні 1917 р. окремим пунктом було ухвалено рішення
«Про Донецько-Криворізький басейн», у якому йшлося про потребу адміні-
20
стративної «єдності Донецького басейну в межах Радянської Республіки» .
А того ж таки 9 лютого (27 січня) 1918 р., тобто в день укладення мирного до-
говору УНР з країнами Четверного союзу, розпочав свою роботу IV з’їзд рад
Донецько-Криворізького басейну. Обговорення питання про виокремлення
Донецького та Криворізького басейну, яке розглядали наприкінці з’їзду, вида-
лося бурхливим. Попри спротив народного секретаря совітської УНР Миколи
Скрипника, більшість делегатів бажали відокремитися від України, і таке бажан-
ня посилилося невдачами на переговорах у Бресті. В результаті було ухвалено
резолюцію, в якій, зокрема, наголошувалося: «Мірою того, як у вільній федера-
ції радянських республік Росії з розвитком соціалістичної революції засоби ви-
робництва усуспільнюватимуться, головні галузі промисловості націоналізову-
ватимуться, виділення окремих республік дедалі більше буде і має проводитись
за принципом особливостей тієї чи іншої області в господарсько-економічному
сенсі. Донецький і Криворізький басейн як область, що вже й зараз має свою пев-
ну економічну господарську фізіономію, повинен мати власні органи економіч-
ного і політичного самоврядування, єдині органи влади, які організують у басейні
21
політичний, економічний і культурний правопорядок Радянської Республіки» .
Під час з’їзду йшлося про те, що створювана республіка має бути складовою
радянської Росії, але в резолюції про це не згадали. 14 лютого на засіданні об-
ласного комітету рад було формально уточнено відносини Донкривбасу з ле-

19 Комуністична партія — натхненник і організатор об’єднавчого руху українського на-
роду за утворення СРСР. Зб. док. і матеріалів. Київ, 1963. С. 56.
20 [Первый] Всеукраинский съезд Советов. [Перепечатки из газет «Киевская мысль»,
«Известия Юга», «Донецкий пролетарий»]. Літопис революції. 1928. № 1. С. 278.
21 Резолюция о выделении Донецко-Криворожской республики. Літопис революції.
1928. № 3. С. 259.
160