Page 158 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

4
грами РСДРП(б) про право націй на самовизначення . У резолюції Поронін-
ської наради 1913 р., якою й було схвалено згадане тлумачення, цілком відверто
наголошувалося: «Питання про відокремлення неприпустимо змішувати з пи-
5
танням про доцільність відокремлення тієї чи іншої нації» .
У датованому 6 грудня 1913 р. листі до Степана Шаумяна В. Ленін так по-
яснив причини зміни в тлумаченні цієї настанови: «Право на самовизначення є
виняток з нашої загальної настанови централізму. Виняток цей безумовно необ-
хідний перед лицем чорносотенного великоруського націоналізму […]. Але ви-
няток не можна тлумачити надто широко. Нічого, абсолютно нічого крім права
на відокремлення (виділення в цитаті В. Леніна. — Авт.) тут немає і бути не
6
повинно» . Тобто право на відокремлення було не метою, а лише засобом по-
літичної боротьби, який зміцнював позиції більшовиків.
У перші дні після повалення самодержавства, коли більшовицькі керманичі
ще були впевнені у неможливості здійснення на практиці права на відокремлен-
ня, Йосип Сталін надрукував у партійній газеті «Правда» програмний текст
«Проти федералізму», висновок якого був однозначним: «Федералізм в Росії
не розв’язує і не може розв’язати національного питання… Федерація не задо-
вольняє і не може задовольнити інтересів демократії» . Щоб досягти національ-
7
ної рівноправності, на думку Й. Сталіна, слід було насамперед проголосити «по-
літичну автономію (не федерацію) областей, які складають цілісну господарську
територію з особливим побутом і національним складом населення, з «діловод-
ством» та «викладанням» своєю мовою». Далі він повторював тезу про «право
на самовизначення для тих націй, які з тих чи інших причин не можуть залиши-
8
тися в рамках державного цілого» .
Втім, уже з середини квітня 1917 р. заперечення федералізму зникає з публіч-
них гасел більшовиків. Пояснення просте — керманичі РСДРП(б) зрозуміли,
що гасло федеративної Росії дуже популярне серед мас. Не маючи змоги змінити
ці настрої і усвідомлюючи, що публічна настанова на централізм завадить здо-
буттю та утриманню влади, вони вирішили використати ідею федералізму собі
на користь. З тактичних міркувань більшовицьке керівництво декларативно під-
тримало Українську Центральну Раду, керівництво якої наполягало не лише на
національно-культурній автономії українців, а й на федеративному устрої для
майбутньої держави, де Україна мала стати одним із суб’єктів федерації.

4 Див.: Єфіменко Г.Г. Вплив суспільства на формування першої радянської республіки.
Відносини держави, суспільства і особи під час створення радянського ладу в Україні (1917—
1938 рр.). Т. 1. Київ, 2013. С. 298—347.
5 Поронінська нарада ЦК РСДРП з партійними працівниками. Пороніно. 23 верес-
ня — 1 жовтня (6—14 жовтня) 1913. Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і
рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Т. 1: 1898—1917. Київ, 1978. С. 375.
6 Ленін В.І. С.Г. Шаумяну. 6 грудня 1913 р. ПЗТ. Т. 48. С. 231.
7 Сталін Й.В. Проти федералізму. Твори / Пер. з рос. вид. Т. 3: Березень-листопад
1917 р. Київ, 1947. С. 29.
8 Сталін Й.В. Про скасування національних обмежень. Твори / Пер. з рос. вид. Т. 3:
Березень-листопад 1917 р. Київ, 1947. С. 21. Вперше опубліковано: Правда. 1917. 25 марта.
156