Page 154 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

соціальні, воєнні маркери, учені виділяють кілька періодів у перебігу українсько-
го революційного процесу.
Перший період (березень 1917 — квітень 1918 рр.) — національно-демокра-
тичний — пов’язаний з діяльністю Центральної Ради, проголошенням УНР у
складі федеративної Росії в листопаді 1917 р. і як самостійної держави в січні
1918 р. та наступним конституюванням її як парламентської, демократичної
республіки. Боротьба за національно-територіальну автономію відобразилася в
найважливіших правових і політичних документах тієї бурхливої доби — Універ-
салах Центральної Ради. Вони містили сакраментальну тезу «не розриваючи з
державою Російською» як свідчення тогочасних уявлень політичних лідерів про
геополітичну ситуацію та федералістську перспективу майбутньої держави. Жов-
тневий переворот у Петрограді, невизнання Центральною Радою більшовицько-
го Раднаркому і збройна експансія червоної Росії проти УНР стали переломним
моментом у набутті Українською революцією самодостатніх рис, у виході її із за-
гального контексту революції російської, яка, за словами Михайла Грушевського,
48
«протягнула нас через кров, через руїну, через огонь» .
Розуміння необхідності набуття Україною суверенітету і думка про самодос-
татність української нації не лише змінили політичний порядок денний у Східній
Європі. Вони зумовили пошуки нового місця України у світі і сприяли прори-
ву України на міжнародну арену. Рятуючись від більшовицької агресії, у лютому
1918 р. УНР уклала мирний договір з країнами Четверного союзу, які, гостро по-
требуючи українського хліба і сировини, визнали УНР суб’єктом міжнародного
права. Як відомо, добровільна німецько-австрійська військова допомога оберну-
лася на жорстку окупацію економічно-експлуатаційного типу, а неспроможність
керівництва УНР виконувати положення Брестського «хлібного» миру спону-
кала «союзників» організувати повалення Центральної Ради.
Другий етап (квітень—грудень 1918 р.) — консервативно-ліберальний —
став консолідованою реакцією власницьких, насамперед поміщицьких, кіл на
соціалізаторські експерименти лідерів Центральної Ради, тобто майже класич-
ним прикладом контрреволюції у світовій історичній практиці. Інспірований
німецьким окупаційним командуванням державний переворот привів до про-
голошення Української Держави в архаїчній формі Гетьманату. У вітчизняній іс-
торіографії утвердився образ держави Павла Скоропадського як авторитарного
режиму з близькими до диктаторських повноваженнями гетьмана, відсутністю
представницького органу, вузькою соціальною базою і залежністю від німець-
кої військової адміністрації. Незважаючи на авторитарний характер правління
П. Скоропадського і фактичну реставрацію дореволюційних порядків, україн-
ська історіографія відносить цей етап до національних, насамперед з огляду на
серйозні зрушення в процесі українізації гуманітарної сфери.

48 Грушевський М. На порозі Нової України. Статті і джерельні матеріали. Нью-Йорк-
Львів-Торонто-Мюнхен, 1992. С. 71.
152