Page 156 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛ 7

РАДЯНСЬКІ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ
(1917—1920)

Радянську Україну було утворено невдовзі після Жовтне-
вого перевороту, однак вона не була бажаним для більшовиків
наслідком захоплення влади. Ні в комуністичному майбут-
ньому, ні в централізованій державі, яка мала наближати таке
майбутнє, більшовицьке керівництво не бачило місця для укра-
їнської державності. Однак воно було змушене реагувати на
потужний національно-визвольний рух і при загрозі поразки
змінювало свою політику щодо України. Як сам факт утворен-
ня радянської України, так і зміни її форми та змістового на-
повнення протягом 1917—1920 рр. були спричинені низкою
таких реакцій, коли шляхом спроб і помилок більшовики «на-
мацували» оптимальний для себе варіант. Ця обставина нерід-
ко залишається поза увагою дослідників.
Досі у висвітленні подій 1917—1920 рр. панівною зали-
шається теза про поступальний шлях радянської України від
отриманої незалежності, нехай навіть ефемерної, до її втрати.
Поступальність передбачає певний план дій і, відповідно, його
дотримання. Однак неупереджений аналіз джерел підводить до
висновку, що з огляду на доволі спонтанне створення та низку
спроб Кремля у 1918—1920 рр. ліквідувати радянську Україну
як державне утворення говорити про плановість не доводить-
ся. Лише наприкінці 1920 р. УСРР набула більш-менш сталої,
але не зовсім бажаної для Кремля державної форми, останню
(неуспішну) спробу ліквідувати яку було здійснено в 1922 р.
Ставлення Кремля до «українського питання» цілковито
вписувалося в рамки тактики, принципи якої означив 14 трав-
ня 1918 р. В. Ленін у «Доповіді про зовнішню політику». Тоді
керівник більшовиків підкреслив: «Наше завдання полягає в
Геннадій витримці і обережності, ми повинні лавірувати і відступати,
Єфіменко поки до нас не підійдуть підкріплення. Перехід до цієї тактики
154