Page 159 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 7. Радянські держави в Україні (1917—1920)

Уже в серпні 1917 р. більшовики почали розглядати федерацію як можливий
варіант майбутньої держави. Зокрема, В. Ленін у написаній тоді праці «Держава і
революція» допустив можливість федеративної республіки в Росії і обґрунтував
це поглядами «класиків»: «Енгельс, як і Маркс, відстоює, з точки зору пролета-
ріату та пролетарської революції, демократичний централізм, єдину і нерозділь-
ну республіку. Федеративну республіку він розглядає або як виняток і перешкоду
розвитку, або як перехід від монархії до централістичної республіки, як «крок
уперед» за певних особливих умов. І серед цих особливих умов висувається на-
ціональне питання» .
9
Крім популярності самої ідеї федерації до зміни позиції більшовиків спону-
кало й усвідомлення розмаху українського національно-визвольного руху: якщо
раніше право націй на самовизначення аж до відокремлення видавалося утопією,
то з розвитком подій на постімперських теренах з’являлося дедалі більше підстав
вважати, що воно стає можливим. Тож, повертаючись обличчям до федерації,
більшовики істотно знижували ризик відцентрових тенденцій. Інакше кажучи,
ще до захоплення влади у своїх публічних гаслах та деклараціях щодо майбут-
нього державного устрою більшовики, не маючи скільки-небудь реальних планів
щодо втілення власних настанов, застосували тактику «лавірувати і відступа-
ти», очікуючи на стабілізацію ситуації на тих чи інших засадах. Така невизна-
ченість / амбівалентність разом підтримкою українців у боротьбі з Тимчасовим
урядом сприяла не лише захопленню, а й збереженню влади.
Поряд із вимушеним прийняттям ідеї федерації, у якій тепер вбачали крок
до централізації чи вкрай потрібну тимчасову поступку на цьому шляху, більшо-
вики одразу після захоплення влади були змушені якось втілювати свої попере-
дні обіцянки. Як боротьба за владу спонукала їх взяти на озброєння популярні
в народі гасла, так потреба зміцнити на перших порах вкрай хитке становище
змусила закріпити гасла законодавчо. Тому одним із перших рішень російського
Раднаркому після захоплення влади стало переведення визнання права на само-
визначення на рівень реальної політики. 15 (2) листопада 1917 р. було ухвалено
«Декларацію прав народів Росії», у якій зазначалося, що діяльність Раднаркому
(уряду) базуватиметься на «рівності і суверенності народів Росії» та визнанні
«права народів Росії на вільне самовизначення аж до відокремлення й утворення
10
незалежної держави» . Це допомогло більшовикам утриматися при владі, однак
вони не мали наміру реалізовувати це положення буквально.
Спроба перша. Розмаїття радянських держав в Україні та їхній вплив на
формування національної політики більшовиків. Вже 20 (7) листопада 1917 р.,
тобто через два тижні після Жовтневого перевороту в Петрограді і через п’ять днів

9 Ленин В.И. Государство и революция: Учение марксизма о государстве и задачи проле-
тариата в революции. ПСС. 5-е изд. Т. 33. Москва: Издательство политической литературы,
1974. С. 72.
10 Декларация прав народов России. Документы внешней политики СССР. Т. 1: 7 ноября
1917 г. — 31 декабря 1918 г. Москва: Гос. изд-во полит. лит-ры, 1957. С. 15.
157