Page 223 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 7. Радянські держави в Україні (1917—1920)

нінським Раднаркомом та радянською УНР. Було підкреслено, що РНК «Доне-
цького та Криворізького басейнів зобов’язана впроваджувати в життя декрети
22
народних комісарів Російської республіки» . ЦВК рад України було означено
як орган, паралельний до обласного комітету Донкривбасу. Тоді ж було обрано і
персональний склад Раднаркому ДКР, який очолив Артем (Федір Сергєєв).
Заслуговує на увагу така важлива деталь: рішення про політичний лад і ад-
міністративний устрій на території, яку самопроголошена влада фактично не
контролювала, ухвалювалося без участі селянських депутатів, тоді як саме сіль-
ське населення становило більшість у регіоні. Своєю чергою, серед сільського на-
селення абсолютну більшість становили українці. Учасники з’їзду розуміли, що
нове утворення потребує легітимації, тому одноголосно схвалили пропозицію
Семена Васильченка про те, «щоб найближчий з’їзд був спільним із селянськими
23
депутатами» . Однак він не відбувся.
Про безпосередній політичний зв’язок рішення про виокремлення ДКР із
перемовинами у Бресті свідчить та обставина, що її керівництво спочатку щиро
вважало, що проголошення ДКР врятує їх від наступу українсько-німецько-ав-
стрійських військ. Так, нарком ДКР у справах управління Семен Васильченко
вважав, що Брестський мир є «простим папірцем, який нікого ні до чого не
зобов’язує». У протоколі об’єднаного засідання Харківського виконкому рад та
обласного комітету ДКР щодо його промови зауважено: «Щасливий фінал для
місцевої радянської влади оратор бачить у тому, що нещодавно проголошено До-
нецьку республіку. Дія того пункту мирного договору, що стосується України,
24
природно, не поширюється на Харків та Донецький басейн» . Щоправда, неза-
баром риторика змінилася під тиском реальності. Водночас варто зауважити: по-
дібні ілюзії плекало не лише керівництво ДКР, а й ленінський Раднарком — саме
тому він і дав непублічну санкцію на створення ДКР.
Ситуація змінилася після укладення 3 березня 1918 р. Брестського мирного
договору між Росією та країнами Четверного союзу. Між іншим він передбачав
виведення російських військ з території України і укладення миру з УНР. Окре-
ма ДКР стала на перешкоді планам Кремля, і 15 березня ЦК РКП(б) дав чітку
25
директиву: Донецький басейн входить до складу України . Це рішення за участі
голови уряду ДКР Артема було затверджено на ІІ Всеукраїнському з’їзді рад у
26
Катеринославі (17—19 березня 1918 р.) . Владні органи ДКР ще певний час
існували і навіть 8 квітня переїхали з Харкова до Луганська, але формально ДКР
стала частиною совітської України.
22 Матеріали та документи про Донецько-Криворізьку республіку (Підготував до друку
Мишкіс). Літопис революції. 1928. № 3. С. 263.
23 Там само. С. 260.
24 Там само. С. 264.
25 Большевистские организации Украины в период установления и укреплении Советской
власти (ноябрь 1917 — апрель 1918). Сб. док. и матер. Киев, 1962. С. 66.
26 Про державний устрій. Хронологічне зібрання законів, указів Президії Верховної Ради,
постанов і розпоряджень уряду Української РСР. Т. 1: 1917—1941. Київ, 1963. С. 76—77.
161