Page 228 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

централізму в межах Російської Радянської Соціалістичної Республіки, на шляху
до утворення всесвітньої пролетарської комуни». Як слушно зауважив Станіслав
Кульчицький, «зацьковані українські делегати з’їзду навіть пропустили в консти-
40
туційній назві радянської Росії ключове слово — федеративна» . Стосовно уря-
ду радянської України наголошувалося, що «існування Народного секретаріату
41
як центру радянської влади... є фікцією шкідливою» .
Як Кремль, так і ЦК КП(б)У восени 1918 р. пов’язували майбутнє радян-
ської України з входженням до складу Росії. Цілком закономірною була жовтнева
1918 р. ухвала ІІ з’їзду КП(б)У, у якій було вказано на необхідність розгортання
підпільної боротьби на території України, загальним завданням якої оголошува-
42
лося «об’єднання Радянської України з Радянською Росією» .
Спроба друга. Поява УСРР. З резолюцій ІІ з’їзду КП(б)У можна зробити
висновок, що національну чи державну окремішність радянської України біль-
шовицькі керманичі відроджувати не збиралися, а національне питання їм ви-
давалося «зжитим».
Однак незабаром вони були знову змушені корегувати свій підхід. Після (але
не внаслідок — підготовка до повстання почалася раніше) проголошення 14 лис-
топада 1918 р. Українською Державою курсу на федерацію з небільшовицькою
Росією в Україні спалахнуло повстання під проводом щойно створеної Дирек-
торії УНР, яке відбувалося насамперед під національними гаслами. Щоб зніве-
лювати національну складову повстання та захопити Україну, Кремль вирішив
повернутися до використання національної оболонки своєї влади і санкціонував
відновлення української радянської держави. Але певний час вважав за доцільне
утримуватися від прямого втручання в українські справи.
Ще 11 листопада, тобто до початку антигетьманського повстання, Раднар-
ком РСФРР дав Реввійськраді РСФРР директиву в десятиденний строк «почати
наступ на підтримку робітників та селян України, які повстали проти гетьмана».
Але оцінка співвідношення сил, зроблена того ж дня командуванням Червоної
армії на спільному засіданні з представниками КП(б)У, виявила невтішну для
більшовиків картину і за результатами обговорення головнокомандувач зброй-
них сил РСФРР Йоаким Вацетіс дав зрозуміти, що вважає активні дії в Україні
43
несвоєчасними .
17 листопада, тобто вже після революції в Німеччині та спричиненого нею
44
розірвання Росією умов Брестського мирного договору , як зазначав у листі до
40 Кульчицький С.В. Народження радянського ладу (1917—1938). Україна і Росія в іс-
торичній ретроспективі: Радянський проект для України. Київ, 2004. С. 14.
41 Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів
ЦК: у 2 т. Т. 1. Київ, 1976. С. 20.
42 Там само. С. 35.
43 Антонов-Овсеенко В. Записки о гражданской войне. Т. 3. Москва-Ленинград, 1932.
С. 11—12.
44 Постановление ВЦИК об аннулировании Брест-Литовского договора. 13 ноября
1918 г. Документы внешней политики СССР. Т. 1. Москва, 1959. С. 565—566.
166