Page 229 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 229

Розділ 7. Радянські держави в Україні (1917—1920)

          В. Леніна В. Антонов-Овсієнко, на території Росії «сформувалася Рада Україн-
          ського фронту, замасковано названа Радою Групи Курського напрямку. Її склад:
                                     45
          я, т. Сталін, т. Затонський»  . Водночас активізувалася діяльність «лівих» з ке-
          рівництва КП(б)У, які бажали негайно долучитися до боротьби за оволодіння
          повстанською масою. Відновлення української радянської державності вони вва-
          жали дієвим засобом такої боротьби.
              У написаній у другій  половині листопада 1918  р. доповідній записці до
          ЦК РКП(б), оригінал якої, як зауважив пізніше Володимир Затонський, ймовір-
          но, «був підписаний, як більшість паперів того періоду, П’ятаковим та мною»  ,
                                                                                     46
          йшлося про потребу створення радянського всеукраїнського центру, відсутність
          якого «дає можливість петлюрівцям певною мірою залучати на свій бік ті селян-
          ські елементи, котрі незадоволені режимом гетьмана, але недостатньо свідомі для
                                                                                47
          того, щоб розібратися в тому, хто саме зараз веде боротьбу з гетьманом»  . Далі
          наголошувалося: «За такого політичного становища вкрай важлива ясність по-
          становки усіх політичних питань. Радянський центр повинен був з’явитися за
          першої ж нагоди, але цього не зроблено до цього часу, що є нашим серйозним
                       48
          упущенням»  .
              Щоб знівелювати національну складову антигетьманського повстання,
          Кремль погодився на таку пропозицію. Формально боротьбу за Україну очолив
          Тимчасовий робітниче-селянський уряд України (ТРСУУ), дозвіл на створення
          якого Кремль дав після певного зволікання. Цікавий факт: у датованому 15:30
          28  листопада зверненні до Й.  Сталіна Володимир Затонський таке зволікан-
          ня назвав «знущанням» і підкреслив, що пояснити це можна «лише спробою
          зробити ставку на Петлюру». У відповідь Й. Сталін «здався» і дозволив публі-
          кацію «Документа № 2», тобто Маніфесту ТРСУУ, який і було опубліковано
          29 листопада. При цьому він попросив уточнити «місто», тобто перший адмі-
          ністративний центр відновлюваної радянської України. Ним було названо захо-
          плене радянськими загонами кількома днями раніше місто Суджа, яке на той час
          перебувало у складі України  .
                                     49
              Тимчасовий робітниче-селянський уряд України було проголошено в Кур-
          ську того ж таки дня — 28 листопада. Його очолив Георгій П’ятаков. Місцероз-

              45  Докладная записка командующего группой войск курского направления В.А. Анто-
          нова-Овсеенко В.И. Ленину о затруднениях в формировании группы и оперативных планах.
          Директивы командования фронтов Красной Армии (1917—1922 гг.). Москва, 1971. С. 546.
              46  Затонский В. К вопросу об организации временного рабоче-крестьянского прави-
          тельства Украины. Летопись революции. 1925. № 1(10). С. 143.
              47  Рубач М. К истории гражданской борьбы на Украине (К вопросу об организации
          Временного Рабоче-Крестьянского правительства Украины). Документы и материалы. Ле-
          топись революции. 1924. № 4(9). С. 161.
              48  Затонский В. К вопросу об организации временного рабоче-крестьянского прави-
          тельства Украины. Летопись революции. 1925. № 1(10). С. 143.
              49  Центральний  державний архів громадських об’єднань  України (ЦДАГО України).
          Ф. 57. Оп. 2. Спр. 150. Арк. 36.
                                              167
   224   225   226   227   228   229   230   231   232   233   234