Page 224 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Отже, ще в березні 1918 р. ДКР стала автономною складовою совітської
України, а у квітні взагалі припинила своє існування і більше не відновлювалася.
Сама ідея існування Донкривбасу як заснованого на економічній основі суб’єкта
федерації засадниче суперечила більшовицькому централізму. Саме тому наза-
вжди зникли й інші радянські республіки, які в першій половині 1918 р. створю-
валися на теренах України та Росії, причому на півдні Росії, як видно з переліку, їх
було більше: Одеська, Тавриди, Донська, Кубанська, Чорноморська, Терська, Пів-
27
нічо-Кавказька тощо. Право суб’єктності Кремль — і це цілком узгоджується
з настановами згаданої ленінської праці «Держава і революція» — погоджував-
ся надавати лише національним республікам та областям, що й було зафіксовано
в Конституції РСФРР 1918 р.: «Російська Радянська Республіка засновується
на основі вільного союзу вільних націй, як федерація радянських національних
28
республік» .
Створенням ДКР та згаданих Республіки Тавриди, Одеської та Донської
республік розмаїття радянських держав в Україні на початку 1918 р. не вичер-
пувалося. Загалом, як зазначав у 1923 р. Микола Скрипник, «радянське будів-
ництво на Україні, як і в Росії, тоді йшло під гаслом так званої «всієї влади Рад
на місцях». Це були окремі самостійні ради, комуни на місцях, що вони виника-
ли майже без всякого зв’язку з іншими й з центром, організуючи, як могли, силу
працюючих» .
29
Інакше кажучи, стихійне самопроголошення радами себе органами влади ще
не вийшло за формат революційного збурення. На порядку денному цих револю-
ційних органів завдання державотворення не стояли, а центральну владу вони не
вважали «обов’язковою». Пізніше Е. Квірінг зауважував: «То був період, коли
ми мали республік майже стільки, скільки було губернських міст» . Втім, гу-
30
бернськими містами справа не обмежувалася, та й совітська влада могла мати різ-
ні форми. М. Скрипник згадував: «Не будемо тут зупинятися на прикладах цієї
ріжноманітности: на історії, напр., Радвлади у Старобільську, де була власна Рада
Народних Комісарів, чи у Сумах, що мали свій власний Радянський Народній
31
Секретаріят» .
Підкреслимо: «децентралізація» влади була характерною не лише для все-
українського масштабу, а й для регіональних утворень, приміром, для тієї ж До-
нецько-Криворізької республіки, що намагалася відокремитися від совітської

27 Про радянські республіки на теренах сучасної Росії див.: Борисенко И. Советские рес-
публики на Северном Кавказе в 1918 году. Ростов-на-Дону: Северный Кавказ, 1930.
28 Конституция (Основной закон) Российской Социалистической Федеративной Совет-
ской Республики. Москва: Издательство ВЦИК, 1918. С. 5.
29 Скрипник М.О. Історія пролетарської революції на Вкраїні. Короткий начерк з пор-
третами. Харків: Червоний шлях, 1923. С. 47.
30 Квиринг Э. Наши разногласия. Первый съезд Коммунистической партии (большеви-
ков) Украины. 5—12 июля 1918 года. Статьи и протоколы съезда. Харьков, 1923. С. 5.
31 Скрипник М.О. Історія пролетарської революції на Вкраїні. Короткий начерк з пор-
третами. Харків, 1923. С. 47.
162