Page 574 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

запровадження більшовицької політики щодо церкви: «Святкуємо однаково, —
як колись «высокоторжественные дни», так тепер революційні свята, тільки що
були трьохколірнії флаги, а тепер червоні. Та ще тоді було «от усердия», а тепер
усе до дрібниць регламентовано: який завбільшки має бути флаг, яке завтовшки
держално, які літери — і конче золотом — мають бути і в якому куточку... Те ж
саме і з портретами: замість царя — Маркс, Ленін… Цілий іконостас, аж до не-
щасного Шевченка, якого також тулять по всяких неподобних «присутствиях»,
аж до театрів… Згадалось мені, як торік заводили оці флаги. Міліція видала до-
кладний регламент про флаги і разом оповістила по всіх дворах, що флаги можна
купувати … в міліції за 35 міліонів (тоді це були ще гроші). На базарі можна було
такий флаг придбати за 20 міл. Але багато людей, боючись задиратись з міліцією,
50
купували ці флаги таки у неї» .
Примітивний матеріалізм та пролетарська бравада насаджувалися як цивілі-
заційно вища форма світогляду. «Бурхлива динаміка психічного життя сучаснос-
ті, озброєної хемією, аеропланом, телеграфом, радіостанцією, залізно-бетонови-
ми спорудженнями» , протиставлялася заглибленню в себе і розмірковуванням
51
про сенс життя. Проблема пошуків сенсу життя видавалася автоматично виріше-
ною самим фактом звершення пролетарської революції та проголошенням пер-
спективної мети побудови комунізму у світовому масштабі. Багато говорилося
про постання нової людини нової революційної епохи, велике призначення і
важкий шлях до комунізму через жертви і випробування. А втім, ця «нова лю-
дина» породжувала зовсім не радісні думки. На схилі «літературної дискусії»
26-річний ваплітянин Іван Сенченко писав про час перемоги «Холуя. Всі дер-
лись по зорі один з-перед одного і тільки збільшували суму людських страждань.
Бо всі хотіли бути Прометеями і, йдучи цим шляхом, ішли проти своєї справж-
ньої природи — природи незрівняно прекрасного Холуя. Хто вам сказав що ви
Прометеї? Це непорозуміння: Прометей — мрія, ви — реальність. Чого-ж ви
хочете тікати від своєї справжньої сути? … Дивітесь у рот Пієві: його слова —
ваші слова. Звідціль єдиномисліє. А де єдиномисліє — там спокій» . Подібне
52
враження нова радянська людина викликала у М. Бердяєва, який перебачив
епоху хама, що переміг.
Розмивання меж Добра і Зла, власне, і було основою нової радянської псев-
доцивілізації.

50 Єфремов С.О. Щоденники. 1923—1929. Київ, 1997. С. 59.
51 Савченко Я. Проти реставрації греко-римського мистецтва. Київ: Маса, 1926.
С. 30—31.
52 Сенченко І. Із записок. Вапліте. 1927. № 1. С. 5, 10—11.
512