Page 572 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

45
23 монастирів — жодного, з 1 435 священиків служили троє . В травні 1938 р.
був розстріляний останній рабин у м. Сталіне. На довгі десятиріччя церкви Укра-
їни занурилися в морок терору і гонінь. З 14 травня 1939 р. по 10 травня 1941 р.
політбюро ЦК КП(б)У прийняло 168 постанов про закриття церков, костьолів
46
та синагог (без західних областей), зокрема 38 у Київській області .
В часи «альбомних операцій» справи на клір штампувалися за стандартною
схемою. Спочатку розроблялася керівна лінія — проти вищих ієрархів, після цьо-
го винищувалася вся релігійна вертикаль до сільських общин. Так, у 1937 р. був
заарештований архієпископ Дніпропетровський Георгій Делієв. Його звинувачу-
вали в створенні контрреволюційної церковно-фашистської організації. Невдо-
взі Г. Делієв був розстріляний. Після розправи над ним хвиля арештів священ-
нослужителів та церковних активістів прокотилася по всій Дніпропетровщині.
25 червня 1938 р. був заарештований протоієрей Віктор Кіранов. Його звину-
ватили в тому, що він був одним з організаторів і керівників контрреволюційної
церковно-фашистської організації, створеної розстріляним архієпископом. Під
катуваннями його змусили визнати провину. Особливою нарадою при НКВС
СРСР 29 жовтня 1939 р. його було засуджено до 8 років ув’язнення у виправно-
трудовому таборі .
47
Ліквідувавши «обласні» керівні центри «церковно-фашистських» органі-
зацій, чекісти під корінь нищили місцеві осередки: священників разом з найак-
тивнішими членами релігійних громад. У цій лиховісній справі не було винятків.
Смертоносна машина низенько збрила людське колосся в середовищі православ-
них, католиків, лютеран, протестантів, юдеїв — усіх. Не було конфесії в Україні,
яку б оминули масові репресії. В усіх етнорелігійних громадах Великий терор зі-
брав страшні жнива.
На жаль, непоправні людські втрати були не єдиними наслідками більшо-
вицької антирелігійної стратегії. Поза увагою дослідників часто залишається те,
що штучна насильницька модернізація була здійснена без відповідної роботи
суспільства та церкви із самоосмислення в нових історичних умовах. Заморожуван-
ня процесу інтелектуалізації релігійної думки, її ізолювання від суспільства, інфі-
кування компартійними ідеологемами призвело до відставання сфери духовних
практик на пострадянських теренах від загальносвітових процесів. Наслідки
цього не доводиться применшувати навіть з огляду на світовий тренд занепадан-
ня фундаменталізму. Радянська специфіка полягала в тому, що церква як соці-
альна структура, як сфера філософської інтерпретації реальності, як інструмент
і форма самоорганізації, особистісної та суспільної еволюції була деформована,
репресована і зупинена в розвитку на довгі сімдесят років.

45 Ткаченко О. Боротьба за людські душі. Реабілітовані історією. Запорізька область.
Кн. 6. Київ, 2013. С. 90—91.
46 Реабілітовані історією. Київська область. Кн. 3. Київ, 2011. С. 78.
47 Жовтенко С. За злочинним сценарієм. Реабілітовані історією. Запорізька область.
Кн. 6. Київ, 2013. С. 116.
510