Page 640 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Р. Самойлову відкликали за розпорядженням ЦК РКП(б) ще до приїзду Сул-
тан-Галієва, а Белу Куна — в лютому 1921 р. Кремлю вкрай важливо було забезпе-
чити спокій у регіоні: новий турецький уряд Мустафи Кемаля слід було утримати
від переходу на бік Антанти. Центральний орган кримських більшовиків жалку-
вав, що реноме більшовицького режиму за кордоном заплямоване. «Головотес-
не здійснення основ різко окресленої диктатури пролетаріату, — підкреслювала
газета «Красный Крым», — викликало втечу частини туземної інтелігенції, на-
віть і радикальної, до визволеної братерської кемалістської Туреччини, яку вони
подбали поінформувати, як вони розуміли дії радянської влади. Наші помилки
стали відомі в Туреччині, і Антанта ними вельми вміло оперує. Ми ризикуємо
4
підірвати наш авторитет в Туреччині та на Сході» . «Наші помилки» — так
означено більш як стотисячні жертви червоного терору на півострові.
Зрозуміло, що на дії кримської більшовицької верхівки розголос за кордоном
вплинути не міг. Тим більше, що кадри залишилися старі — ті, що пліч-о-пліч з
«Демоном» повертали Крим в орбіту впливу Кремля. Головою Кримського об-
кому та Кримревкому став член Реввійськради 4-ї армії А. Ліде. Згадуваний Сул-
тан-Галієв характеризував його так: «тов. Ліде — хворий психічно, дуже втомле-
ний працівник, що потребує відпочинку … Він пішов шляхом тов. Самойлової,
щоправда, часом з деякими послабленнями, але ці «послаблення» мали непо-
стійний характер і лише роздратували організацію, викликаючи в ній внутріш-
ні чвари» . На щастя для кримців, невдовзі ЦК РКП(б) призначив на посаду
5
голови Кримревкому голову Челябінського губвиконкому М. Полякова. Після
ліквідації ревкому в листопаді 1921 р. він став заступником голови Раднаркому і
6
наркомом внутрішніх справ Кримської АСРР . На чолі кримських комуністів з
квітня 1921 р. став член РСДРП(б) з 1907 р. І. Акулов.
Кадрові ротації в керівництві Криму були невипадковими — Кремль готу-
вався до цілковитої інтеграції півострова до Росії. Наприкінці квітня 1921 р. на
7
півострів прибув Сергій Кіров , а в червні 1921 р. — спеціальна комісія ВЦВК
і ЦК РКП(б) на чолі з Ш. Ібрагімовим. 16 червня він виступив на пленумі об-
кому РКП(б) з доповіддю «Про завдання повноважної комісії ЦК РКП(б) та
ВЦВК», в якій зазначив: трудове татарське населення недостатньо представлене
в радянських органах влади, партійна робота серед татар також явно незадовіль-
на, необхідні зрушення можливі лише за умови перетворення Криму на республі-
ку, в якій татарське населення стало б міцною базою радянської влади з тим, щоб
8
нести її до всіх мусульманських країн Сходу .
4 Красный Крым. 1921. 30 марта. Цит. за: Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917—
1921 рр.). Київ, 2011. С. 159.
5 Доклад б. члена Коллегии Наркомнаца Султан-Галиева о положении в Крыму. Крым-
ский архив. 1996. № 2. С. 84.
6 Бикова Т.Б. Уряди Криму (1917—1921 рр.). Уряди України у ХХ ст. Київ, 2001. С. 268.
7 Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР... С. 167.
8 Там само. С. 162.
514