Page 645 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 19. Кримська АСРР

коренізації, рішуче нахилили шальки ваг на користь радянської влади всередині
країни. Не менш потужний ефект це справляло за її межами — там, де низка на-
родів ще потерпала від колоніального гніту і не розуміла суті більшовизму, див-
лячись лише на фасад «Країни рад». Дбаючи про успіх світової комуністичної
революції, кримських татар та їхні нездійснені впродовж національно-визволь-
них змагань прагнення Кремль використав всліпу.
Установчий з’їзд рад обрав Кримський ЦВК (вищий законодавчий і виконав-
чий орган на півострові між з’їздами рад) на чолі з Ю. Гавеном. З 50 членів 18 були
татарами — кримськими й казанськими. З 15 членів Раднаркому татари становили
третину: С. Саїд-Галієв — голова уряду (казанський татарин), У. Ібраїмов — нар-
ком землеробства, В. Ібраїмов — нарком робітничо-селянської інспекції, Х. Чап-
чакчи — нарком охорони здоров’я, К. Хамзін (казанський татарин) — нарком
освіти. М. Поляков став заступником голови Раднаркому і наркомом внутрішніх
справ, Л. Витхін — головою Ради народного господарства, П. Бортніков — нарко-
мом продовольства, Я. Каменський — наркомом фінансів, С. Березовський — нар-
комом соціального забезпечення, М. Порецький — наркомом юстиції .
23
Втім, розбавлення вищих органів влади представниками кримськотатар-
ського населення відбувалося в контексті встановлення партійної монополії.
Залучалися саме представники населення, етнічні кримські татари, а не їх свідо-
ма частина, що від 1917 р. гуртувалася навколо «Міллі Фірка». Отже, йшлося
про компартійну альтернативу самоорганізації кримськотатарської громади, яку
більшовики запроваджували задля утвердження і зміцнення власного політич-
ного проєкту. Він передбачав підміну політичної самодіяльності монопартійною
системою та більшовицьким диктатом.
Вже наприкінці листопада 1920 р. Кримський обласний комітет РКП(б)
висловився за усунення меншовиків від роботи колегії Кримревкому. 2 січня
1921 р. об’єднане засідання Кримського обласного комітету РКП(б) та Крим-
ревкому ухвалило вислати з Криму найбільш авторитетних меншовиків та есерів,
поклавши цю місію на Кримську ЧК і зобов’язавши чекістів організувати по-
літичний процес для Надзвичайної сесії Революційного трибуналу . Невдовзі
24
справа дійшла й до «Міллі Фірки», яка домагалася легалізації, передання в її
відання релігійних і просвітницьких організацій та вакуфів, дозволу на видання
25
газети «Міллет», іншої періодики та книг кримськотатарською мовою . 30 лис-
топада 1920 р. Кримський обком РКП(б) вирішив розгорнути агітаційно-про-
пагандистську кампанію проти цього «шкідливого і непотрібного пережитку».
26
І. Фірдевсу доручили написати нищівну брошуру .

23 Зарубин В.Г. Межнациональные отношения, национальные партии и организации в
Крыму (начало XX в. — 1921 г.). Историческое наследие Крыма. 2003. № 7. С. 82.
24 ДА АРК. Ф.-п. 1. Оп. 1. Спр. 60. Арк. 2.
25 Бочагов А.К. Милли-Фирка. Национальная контрреволюция в Крыму. Симферополь,
1930. С. 114—117.
26 ДА АРК. Ф.-п. 1. Оп. 1. Спр. 24. Арк. 10.
519