Page 642 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

13 травня Кримський обком РКП(б) організував обласну нараду татар-ко-
муністів, яка з подачі присутнього С. Кірова ухвалила постанову: «Цілком ре-
волюційно-доцільною державною формою для Криму є проголошення його
інтернаціональною республікою, яка входить в Російську Федерацію, взявши за
основу конституцію однієї з існуючих республік». Мотивувалося рішення тим,
що Крим є авангардним постом РСФРР в країнах Близького Сходу. Зазначалося
також, що «після проголошення України республікою він в адміністративному
відношенні перетворився на своєрідний острів, з того, що Радянська влада сто-
совно всіх колишніх колоній царської Росії впроваджувала тактику організації та
визнання вже створених республік Татарії, Туркестану, Башкирії, що Крим про-
тягом перших двох періодів Радянської влади був проголошений автономною
13
республікою з санкції ЦК як федеративна частина РСФРР» . Нарада, власне,
виступила інструментом легалізації позиції Кремля. До реальних настроїв міс-
цевого населення вона стосунку не мала. З 192 татар, які перебували на обліку в
Кримському обкомі РКП(б), в ній взяли участь лише 23 делегати.
Тим часом внутрішній конфлікт у керівних колах з приводу майбутнього
півострова не припинявся, набувши вигляду відкритої конфронтації. Мірою
ускладнення ситуації і наростання голоду посилювався поділ «на місцевих і не-
місцевих, на підпільників та непідпільників». Зрештою, як згадував І. Фірдевс, це
привело до формулювання вимоги «якнайшвидшої ліквідації ревкомів, оголо-
шення Криму республікою, ліквідації повстання татар не зброєю, а шляхом роз-
шарування й послідовного проведення щодо татар політики партії з національ-
14
ного питання» . Групу противників перетворення Криму на республіку на чолі
з І. Акуловим не переконували ані рішення Наркомнацу від 12 травня, ані по-
станова ВЦВК від 14 травня, ані телеграма ЦК від 20 травня, в якій ішлося про
оголошення Криму республікою. Того ж дня IV обласна партійна конференція
вкотре заперечила доцільність оголошення Криму республікою, фактично зне-
хтувавши думкою ЦК, ВЦВК й Наркомнацу. Тогочасну ситуацію І. Фірдевс опи-
сав так: «третина організації й населення в особі татар за Республіку, обласний
комітет у своїй більшості разом з військовими працівниками — проти». Врешті
лише через пів року, на V партконференції опір було зломлено. Втім, не лише
15
парторганізація, а й півострів загалом «тріщ[ав] по всіх швах» .
В умовах голоду, що поширювався країною, в Кремлі раніше за відряджених
у Крим керівників зрозуміли, що продовження колоніальних практик загрожує
черговою втратою влади. В певних колах хоч і усвідомлювали, що кримські та-
тари з демографічного погляду становлять меншість населення, однак сприйня-
ли аванси Кремля за чисту монету. Це яскраво показала безпартійна татарська
конференція, скликана одразу після обласної наради татар-комуністів. На ній
відкрито лунала риторика «Міллі Фірки». А. Бекіров, зокрема, вважав, що скли-

13 Крымская АССР (1921—1945) / Сост. Ю.И. Горбунов. Симферополь, 1990. С. 247—248.
14 Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР... С. 170—171.
15 Там само.
516