Page 647 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 19. Кримська АСРР

вально голодує. Хліб дають лише радянським працівникам, а решта населення як
29
у містах, так і в селах абсолютно нічого не отримує» .
Питання виведення військ з півострова не розглядалося. Тож виконання бе-
резневого рішення Х з’їзду РКП(б) (1921 р.) про заміну продрозверстки нату-
ральним податком у Криму відстрочили до червня. Для стягнення раніше накла-
деної продрозверстки в розмірі 2 млн пудів продовольчого хліба, 2,4 млн пудів
30
кормових культур, 400 тис. пудів фуражу і 80 тис. голів худоби Кримревком
спрямував у село реквізиційні загони. Село вибухнуло. Найпотужніші виступи
спалахували навколо міст, де концентрувалися військові: Севастополя — Бала-
клави, Ялти — Алушти, Бахчисарая, Сімферополя. В горах міцнів антирадян-
ський рух «зелених».
Тоді як про голод у Поволжі радянська преса просто-таки волала, про голод
в Україні і Криму говорити було заборонено. Обговорюючи доповідь наркома
продовольства УСРР М. Владимирова «Про кампанію боротьби з голодом»,
політбюро ЦК КП(б)У 4 серпня 1921 р. ухвалило резолюцію такого змісту:
«Вказати губкомам, що під час проведення кампанії необхідно розрізняти за-
клик до боротьби з голодом в Росії від боротьби з неврожаєм на Україні, де допо-
мога районам, що постраждали від неврожаю, може бути цілком надана своїми
губернськими або повітовими засобами» . Голодуючий Крим мав дбати про го-
31
лодуюче Поволжя. Про це свідчила і назва створеного 9 вересня Кримревкомом
32
Кримського комітету допомоги голодуючим Поволжя .
Лише в умовах різкого зростання смертності 1 грудня 1921 р. Кримобком
РКП(б) організував Центральну республіканську комісію допомоги голодуючим
(КримЦКДопгол) на чолі А. Ізраїловичем. Діяльність відрядженого в Москву
К. Соріна наштовхнулася на протидію Держплану, ЦСУ, Наркомпроду, Нар-
комнацу, які вважали, що голоду в Криму немає . Так само провальними були
33
й спроби Ю. Гавена, який «успадкував» цю посаду. В 1921 р. на півострові було
зібрано тільки 1 830 тис. пудів хліба, а в центрі вважали — 9 млн пудів .
34
Втім, на ставлення Кремля до голодуючих Криму та України впливала не
лише статистична дезінформація. Поволзькі селяни були лояльні, тоді як україн-
ські селяни і кримські татари протестували проти аграрно-селянської політики
Москви, не зупиняючись перед збройним опором. Наприкінці 1920 р. в лавах
35
«зелених» перебувало до 10 тис. осіб . Протидію антирадянських повстан-
29 Доклад б. члена Коллегии Наркомнаца Султан-Галиева о положении в Крыму. Крым-
ский архив. 1996. № 2. С. 87.
30 Очерки по истории Крыма. Ч. III. Симферополь, 1964. С. 16.
31 Голод 1921—1923 рр. в Україні: збірник документів і матеріалів. Київ, 1993. С. 31.
32 Ревкомы Крыма. Симферополь, 1968. С. 135.
33 Зарубин А.Г., Зарубин В.Г. Без победителей. С. 697.
34 Пащеня В.М. Формування та діяльність органів влади і управління в Криму (1921—
1929 рр.): дис. ... канд. іст. наук. Харків, 2005. С. 78.
35 Ишин А.В. Неизвестные страницы Гражданской войны в Крыму. Крымский архив.
2002. № 8. С. 11.
521