Page 650 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

рівності, коли одноосібників обкладали непомірними податками, а колгоспників
звільняли від оподаткування, радянська влада добилася втягнення у 1932 р. осно-
вної маси селянства в колгоспи. Однак на шляху втілення подальшої стратегії ко-
мунізації суспільства на селі і в місті постала банальна проблема — небажання
трударів працювати задарма.
Хлібозаготівельні плани, які спиралися на продрозверстку, мали різну регіо-
нальну навантаженість. «Різне управління» розподілом врожаю здавалося зруч-
ним керівникам партії. З його допомогою вони могли вирішувати не лише еко-
номічні, а й політичні завдання. Й. Сталін, як зазначалося, «вчив уму-розуму»
(вислів генерального секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора) українське селянство,
яке у 1930 р. особливо активно виступало проти колективізації в її максимальній,
тобто комунній, формі. У Криму, як і в багатьох інших регіонах Радянського Со-
юзу, у 1932—1933 рр. спостерігався голод, спричинений хлібозаготівлями, які
впродовж 1929—1932 рр. ґрунтувалися на продовольчій розверстці. Але він не
був таким руйнівним, як в Україні.
Проблеми з постачанням кримських міст загострилися вже на початку 1930-х
46
років і призвели до голодних бунтів . Проте терор голодом Крим не зачепив.
За попередніми даними, втрати через надсмертність, зумовлену хлібозаготівлями
під час загальносоюзного голоду, у 1932—1934 рр. становили в Криму 22,9 тис.
осіб, тобто 28 в розрахунку на кожну тисячу населення. Для порівняння: в УСРР
втрати за той самий проміжок становили 3 942,5 тис. осіб, або 133,5 на кожну
47
тисячу населення, тобто у 4,8 раза більше .
Не давав підстав для задоволення і промисловий розвиток Криму. Як і за ца-
рату, один з найбільш урбанізованих регіонів СРСР залишався найменш модер-
нізованим з економічного погляду. Цензова кримська промисловість збільшила
обсяг виробленої продукції з 15,3 млн руб. у 1923/1924 госп. р. до 109,5 млн у
48
1929/1930 р., тобто всемеро . Дві третини її припадало на галузі переробної про-
мисловості (тютюнову, консервну, шкіряну, борошномельну), майже третина — на
машинобудування, металообробку і легку промисловість. Перша домна Керчен-
ського металургійного заводу, який припинив свою роботу під час громадянської
війни, стала до ладу в 1929 р. У 1930-х роках істотно збільшилися виробничі по-
тужності Севастопольського морського заводу, Сакського бромного заводу, соля-
них промислів. У Сімферополі було споруджено консервну фабрику і шкіряний
завод. Проте великих підприємств важкої індустрії в Криму не будували, тому со-
ціальна база «пролетарської влади» приростала черепашачим кроком.
Високими темпами у Криму розвивалася лише курортна галузь. 14 грудня
1920 р. Кримревком націоналізував усі маєтки, вілли і дачі, які перебували у при-

46 Реабілітовані історією. Автономная Республика Крым. Кн. 1. С. 23.
47 Левчук Н.М., Боряк Т.Г., Воловина О., Рудницький О.П., Ковбасюк А.Б. Втрати місь-
кого і сільського населення України внаслідок Голодомору в 1932—1934 рр.: нові оцінки.
Український історичний журнал. 2015. № 4. С. 100.
48 Пащеня В.М. Формування та діяльність органів влади та управління... С. 87, 92.
524