Page 653 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 19. Кримська АСРР

Після відкликання С. Саїд-Галієва навесні 1924 р. головою КримЦВК став
Велі Ібраїмов, а головою Раднаркому — Осман Дерен-Аєрли. За нетатарами у
Кримській республіці залишалися дві ключові посади: секретаря обкому РКП(б)
і голови ДПУ. Це, власне, найбільш виразно характеризувало дійсний стан ре-
чей, оскільки після запровадження посади генерального секретаря в ЦК РКП(б)
секретарська посада в регіональних структурах вийшла на перше місце у владно-
му табелі про ранги.
У 1925 р. в складі КримЦВК вже працювало 40 % татар, Раднаркомі —
54
31,6 %, обкомі — 26,7 %, у складі райвиконкомів — 20 % . Такі результати були
наслідком кадрової політики керівного тандему В. Ібраїмова — О. Дерен-Аєрли,
що викликало неприховане незадоволення російської частини апарату. Однак
важливо зауважити, що в гонитві за «справною цифрою» статистику коренізації
апарату спотворювали. Реальний рівень коренізації можна бачити за національ-
ним складом державних службовців. Станом на березень 1928 р. з майже 20 тис.
державних службовців Криму росіяни становили 59 %, євреї — 11 %, татари —
55
10,9 %, українці — 6,3 % . Ці показники явно дисонували з результатами Всесо-
юзного перепису населення 1926 р. . Попри це татаризація наштовхувалася на
56
опір решти кримських етносів. Особливе невдоволення викликало переведення
діловодства на татарську мову в районах, де татари становили менше половини
населення.
І все ж найгострішим подразником стала аграрна політика В. Ібраїмова, який
відстоював ідею переселення на вільні землі Криму до 100 тис. татар-реемігран-
тів з Близького Сходу і Балкан та розселення мешканців гірської і передгірської
зон у степовому Криму. Саме це і стало б надійною підосновою реальної, а не
апаратної татаризації КАСРР. На певному етапі план В. Ібраїмова зіштовхнувся з
планом єврейської колонізації Криму, що визрів у кремлівських кабінетах.
Ідея єврейської сільськогосподарської колонізації виникла ще в дореволю-
ційні часи, а у зв’язку з голодом 1920—1921 рр. набула нового звучання. Після по-
долання голоду її палким поборником стала благочинна організація «Джойнт»,
яка разом з Американською адміністрацією допомоги (АРА) намагалася створи-
ти міцне економічне підґрунтя для мешканців депресивних єврейських штетлів.
Її підтримали не лише позбавлені засобів до існування мешканці штетлів, а й єв-
рейські секції центральних комітетів більшовицької партії України та Білорусі.
Після того, як Центральне бюро євсекції при ЦК РКП(б) висловилося проти
57
проєктів створення автономної Єврейської області на Далекому Сході , погля-
ди всіх зацікавлених сторін звернулися на Крим. Зрештою було висунуто про-
єкт перетворення наявних єврейських національних районів на автономну рес-

54 Там само. С. 427.
55 Отчёт правительства Крымской АССР VI съезду Советов. Симферополь, 1929. С. 94.
56 Про етнодемографічну динаміку в Криму йтиметься далі.
57 Даниленко В. Проекти єврейської автономії в радянському Криму. Крим в історичних
реаліях України. Київ, 2004. С. 289.
527