Page 655 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 19. Кримська АСРР

За участь в «антипартійному угрупованні Султан-Галієва» у 1929 р. були
62
виключені з ВКП(б) І. Фірдевс і О. Дерен-Аєрли, розстріляний А. Мустафа. Ре-
пресії торкнулися майже всіх татарських інтелігентів, які перебували на боці біль-
шовиків у громадянській війні. Тим більше не оминули вони традиціоналістської
інтелігенції, вихованої на просвітницьких ідеях І. Гаспринського. З 1928 р. в Кри-
му почалася кампанія закриття мечетей і осередків ісламської освіти при них .
63
Жорстока розправа з націонал-комуністами не означала кінця татаризації в
Криму. Однак тепер цей процес обмежувався районами, у яких татари перебува-
ли в більшості. Влада посилила увагу до коренізації районів, у яких проживали
представники решти етнічних груп. У 1930 р. райони Криму було розукрупне-
но з урахуванням національного чинника: замість 10 створено 16. Пізніше де-
які з них одержали статус національних: Алуштинський, Балаклавський, Бах-
чисарайський, Куйбишевський, Судацький і Ялтинський — кримськотатарські,
Фрайдорфський і Лариндорфський — єврейські, Біюк-Онларський і Тельманів-
ський — німецькі, Ішунський (Красноперекопський) — український. Навесні
1930 р. в Криму функціонувало 144 татарських, 106 російських, 37 німецьких,
14 єврейських, дев’ять болгарських, вісім грецьких, три українські і дві вірменські
64
сільради .
Наслідки погрому прибічників В. Ібраїмова були вагомими. Чистка пар-
тійних і радянських органів республіки 1928—1930 рр. зачепила щонайменше
65
3,5 тис. представників кримськотатарської інтелігенції . На місця репресова-
них призначали знов-таки кримських татар. Нові призначенці, зокрема голова
Раднаркому Ібраїм Самедінов, без вагань здійснювали курс Кремля, однак це
не врятувало їх від репресій. У 1936 р. НКВС сфабрикував справу «групи Са-
медінова», в рамках якої втратили свої посади, а то й життя низка управлінців,
науковців, митців та освітян. Серед «заколотників» виявилися редактор газети
«Єні Дунья» Т. Баяджієв, вчителі з Алупки С. Айвазов і О. Акчокракли, нарком
землеробства КАРСР Ф. Мусаніф, директор педінституту М. Беріров, науковий
співробітник Центрального науково-дослідного інституту національностей при
Наркомосі РРФСР М. Недім та ін. 17 квітня 1938 р. виїзна сесія Військової коле-
гії Верховного суду СРСР на закритому судовому засіданні засудила до страти ке-
рівників міфічної пантюркістської диверсійно-терористичної організації А. Са-
медінова, Б. Чагара, І. Тархана, Ф. Мусаніфа, Д. Гафарова, С. Айвазова, М. Недіма,
О. Акчокракли, Я. Азізова, Б. Чежменжи і Т. Баяджієва. Інші фігуранти справи
66
одержали великі строки ув’язнення .
62 Див.: Кульчицький С., Якубова Л. Кримський вузол. С. 218—219.
63 Урсу Д.П. Очерки по истории культуры крымскотатарского народа (1921—1941).
Симферополь, 1999. С. 39.
64 Котляр Н. Політика коренізації в Криму в 20—30-ті рр. ХХ ст. Проблеми історії
України: факти, судження, пошуки. 2003. Вип. 9. С. 250.
65 Крим в етнополітичному вимірі. Київ, 2005. С. 197.
66 Реабілітовані історією. Автономная Республика Крым. Кн. 1. С. 30—33.
529