Page 658 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

фактично утворилася нова каста радянських «недоторканних». За допомогою
національних операцій на представників корінних етносів Криму вдягли надій-
ного намордника, який унеможливлював будь-яке протистояння з нетутешніми.
Не лише нова соціальна та етнонаціональна конфігурація населення регіону
була безпосереднім наслідком більшовицьких репресивних практик. Крим з його
нечисленним як для європейської частини СРСР населенням багато втратив де-
мографічно. Згідно з підрахунками авторів видання «Реабілітовані історією. Ав-
тономная Республика Крым», до 1929 р. тут було засуджено 4 793 особи (з них
862 до вищої міри покарання), упродовж першої половини 1930-х років — 7 172
(235 відповідно), у другій половині — 16 611 (з них 5 041 розстріляно). Загалом
протягом міжвоєнного періоду було репресовано 28 576 мешканців Криму, 6 138
77
заплатили за більшовицький експеримент життям .
Вагомим наслідком Великого терору стала своєрідна «кадрова револю-
78
ція» , проведена згори. Біля республіканського партійно-радянського кер-
ма покоління «батьків» — «творців революції» замінили «діти революції».
Переважній більшості наркомів, директорів, очільників райкомів було близько
тридцяти років. Керівний склад погромлених районів комплектувався за залиш-
ковим принципом. Не на часі стало й дотримання засад політики коренізації —
величезна частка управлінських кадрів були новоприбульцями, надісланими для
«зміцнення» непевних лав місцевих управлінців.
На січень 1941 р. кримська партійна організація налічувала всього 28 тис.
79
осіб . Нечисленна корпорація залізною хваткою тримала стратегічний півострів
і була готова виконати будь-який наказ Кремля. Виступаючи на ХІХ конференції
8 червня 1938 р., перший секретар Кримського обкому ВКП(б) Н. Щучкін за-
явив: «Кримська партійна організація з особливою силою за цей рік зрозуміла
небезпеку легковажності, недоречної довірливості в наших лавах... Цінним під-
сумком нашої політичної зрілості є те, що ми значно поповнили свої уявлення
про способи і форми боротьби пролетарської держави із залишками ворожих
80
класів в умовах капіталістичного оточення...» . Політичний, зокрема репресив-
ний, арсенал більшовицької партії справді не мав аналогів у світі. Щоправда, час
засвідчив, що він може «вдосконалюватися». До переходу від боротьби з воро-
жими класами до боротьби з ворожими народами лишалося кілька років.
Етнокультурна ситуація. 1921 рік освітня мережа півострова зустріла зі
значними втратами, оскільки голод початку 1920-х років вдарив передусім по
дитячому населенню. Радянська освітня реформа розпочалася зі структурної
перебудови організаційних і методичних засад діяльності освітянських органів,
розбудовувати які передбачали за національною ознакою. При колегії наркомату

77 Там само. С. 47.
78 Варто зауважити, що в роки Великого терору «вороги народу» та пов’язані з ними
особи становили 54 % виключених з партійної організації Криму.
79 Там само.
80 Там само. С. 74.
532