Page 663 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 19. Кримська АСРР

неписьменності серед кримських татар на латиниці, як розпочалися масові ре-
94
пресії, зокрема й так звані «національні операції» , що завершилися тотальним
погромом у лавах кримськотатарської інтелігенції. Впродовж 1937—1938 рр.
низка напрямів культосвітньої роботи в середовищі кримських татар згорнулися
або набули формального характеру через брак кадрів.
Згідно з наказом НКО РРФСР від 22 червня 1938 р. кримські татари разом
із рештою тюркських народів СРСР у добровільно-примусовому порядку пере-
йшли на кириличну писемність. Так звану національну періодику було переведе-
но на нову абетку без жодного перехідного періоду. Заважаючи на те, що жодне
нацменівське видавництво не оминули масові репресії, стає зрозуміло, якою ці-
ною було виконано нову партійну настанову. Аналогічний перехід відбувся і в на-
вчальних закладах, хоча підручників на кирилиці не було. Як і десять років перед
тим у випадку з латиницею, радянські освітяни мали кілька років працювати без
навчальної і методичної літератури. Якість такої освіти не витримувала жодної
критики, однак з головним своїм завданням — більшовизацією молодого поко-
ління, школа справлялася на «відмінно».
Фінальним акордом стало вилучення з книгарень і бібліотек та знищення
напрацювань когорти радянської кримськотатарської інтелігенції. Власне, алго-
ритм дій репресивної машини був універсальним: відразу після фізичного зни-
щення цензура прибирала всі сліди життя і діяльності репресованих політичних
діячів, педагогів, науковців, публіцистів і письменників, затираючи їхні імена на
історичному полотні. Сама історія деформувалася до невпізнання. Безпосеред-
нім наслідком неодноразових змін етнокультурного курсу стало й те, що в Криму,
який неодноразово оголошували «писемною республікою», подолати непись-
менність не вдалося аж до 1940-х років .
95
Деструктивні наслідки хаотичних змін в освітній галузі важко переоцінити.
96
Власне, йшлося не лише про десакралізацію духовної культури кримських та-
тар (вона виступала стрижнем освітньої політики в середовищі всіх без винятку
мусульманських громад), а й про дезорієнтацію вектору культурної модернізації;
тиражування тупикових напрямів; витрачання часу на освоєння навичок, що ви-
являлися згодом непотрібними в реальному житті; виникнення міжпоколінних
культурних розламів; позбавлення громад повноцінних можливостей передачі
духовної й культурної спадщини і сучасного відтворення в якісно нових умовах.

94 Там само. С. 79.
95 Див.: Змерзлий Б.В. Формування і трансформація системи просвітництва кримсько-
татарського народу в умовах радянської політики коренізації (20—30 рр. ХХ ст.): дис… д-ра
іст. наук. Харків, 2008. С. 371.
96 Згідно з відомостями «Кембриджської історії ісламу», впродовж 1920-х років у Кри-
му було закрито близько тисячі мечетей. (Див.: Урсу Д.П. Очерки истории культуры крым-
скотатарского народа (1921—1941 гг.). Симферополь, 1999. URL: http://www.krimoved-
library.ru/books/ocherki-istorii-kulturi-krimskotatarskogo-naroda-1921-1941.html (дата звер-
нення: 20.11.2020).) Влада домоглася усунення духовенства від впливу на освіту молоді, а
згодом загнала традиційну духовну освіту в глибоке підпілля.
537