Page 664 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

Суперечливість татаризації виявлялася в усіх сферах її запровадження. Спо-
стерігалося вибухове зростання мережі бібліотек (до революції діяли всього кіль-
ка публічних бібліотек, найвідомішими серед яких були збірки Зінджерлі-Ме-
дресе та Сімферопольської учительської семінарії, а в 1941 р. — 904, з них 555
сільських), однак після двох крутих поворотів мовної політики та регулярних чи-
сток бібліотечних фондів у них годі було шукати щось крім політосвітніх брошур.
До 1932 р. на Ялтинській кіностудії знімали фільми, призначені для кримських
татар, однак їхня тематика («Ордер на арест», «Цемент», «Плотина прорва-
на», «Гость из Мекки», «26 комиссаров», «Орденоносец» тощо) була дуже
далекою від справжніх запитів місцевих громад. Часи становлення мережі музеїв,
що зберігали культурну спадщину кримських татар (Бахчисарайський музей-па-
лац, Східний музей у Ялті, Будинок-музей І. Гаспринського, Євпаторійський кра-
єзнавчий музей) та здійснювали велику краєзнавчу й етнографічну дослідницьку
роботу, змінилися десятиріччями гонінь, згортанням цілих наукових напрямів,
відстороненням, а згодом і репресуванням цілої плеяди кримознавців та діячів
культури . І так у всіх напрямах культурного життя.
97
При доволі високих показниках присутності етнічних кримських татар на
всіх щаблях держапарату вплив власне громади на визначення орієнтирів дер-
жавного, етнокультурного та господарського життя зводився нанівець. Цей па-
радокс спостерігався усюди в СРСР, адже партія більшовиків запроваджувала
коренізацію саме для свого укорінення, а не з метою суб’єктивізації інших по-
літичних гравців, зокрема й етнічних громад. Багато років цей нюанс радянської
національної політики був незрозумілим не лише громадянам Союзу, а й його
закордонним симпатикам.
Врешті більшовицька татаризація завершилася цілковитим культурним по-
громом. Достатньо сказати, що фізично були знищені всі наркоми освіти Кри-
му — Мухітдінов, Нагаїв, Балич, Недім, Асанов, Александрович і Чагар. У полум’ї
Великого терору згоріла когорта діячів культури та освіти, талант і праця яких
рухали модернізаційний проєкт, започаткований І. Гаспринським: брати Якуб
та Джеміль Керменчикли (освітянин і поет); прозаїк, драматург, актор і режисер
Умер Упчі; автор першого кримськотатарського орфографічного словника Усеїн
Куркчі; відомий музикант, виконавець народних пісень Мамут Рефатов та його
син — перший професійний кримськотатарський композитор Асан; енциклопе-
дист, літератор і каліграф Осман Акчокракли, який заклав основи татарознавства
як комплексної наукової дисципліни ; просвітитель, літератор, етнограф та мо-
98
вознавець Асан Айвазов; художник, історик, музеєзнавець, директор Бахчисарай-
ського палацу-музею Усеїн Боданінський; видатний тюрколог, основоположник
наукового вивчення кримськотатарської, азербайджанської, кумицької, балкар-

97 Див. праці Д.П. Урсу: Очерки истории культуры крымскотатарского народа (1921—
1941 гг.). Симферополь, 1999; Бекир Чобан-заде: жизнь, судьба, эпоха. Симферополь, 2004;
Професори Таврійського університету 1918—1941: Біографічні нариси. Сімферополь, 2005.
98 Див.: Урсу Д.П. Очерки истории культуры крымскотатарского народа (1921—1941 гг.)
538