Page 666 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

За Всеросійським переписом 1897 р. найчисленнішою національною групою
регіону були кримські татари: 194,3 тис. осіб (35,5 %), на другому місці перебува-
ли росіяни — 181,0 тис. (33,1 %), на третьому українці — 64,7 тис. (11,8 %). Під
час першого у міжвоєнному періоді регіонального перепису населення (квітень
1921 р.) в Криму було зареєстровано 729 тис. мешканців 59 національностей (ро-
сіяни, українці, білоруси — 51,5 %; татари, турки, роми — 25,7; євреї та кримча-
ки — 7,0; німці — 5,9; греки — 3,3; болгари — 1,7; вірмени — 1,6; поляки — 0,8;
караїми — 0,7; естонці — 0,3; чехи — 0,2; інші — 1,3 %) . Об’єднання росіян та
100
українців в одну етнодемографічну групу було не випадковим і мало на меті по-
літично нейтралізувати українців і змусити їх іти у фарватері умовної російської
більшості.
Між Всесоюзним переписом 1926 р. і регіональним переписом 1930 р. су-
купна чисельність кримського населення зросла на 61 тис. осіб. В умовах прак-
тично нульового механічного приросту у 1920-х роках (виняток становили євреї,
але їхня частка в населенні Криму була невисокою) на динаміку народонаселення
впливав лише природний приріст. Найбільшим він виявився у кримських татар,
що дозволило їм зберегти попередню питому вагу у кримському населенні, незва-
101
жаючи на катастрофічне зменшення чисельності під час голоду 1921—1923 рр. .
Відмінна ситуація склалася впродовж 1930-х років. На час Всесоюзного пе-
репису 1939 р. в населенні регіону виділялися три групи: у росіян (приріст ста-
новив 85,3 % відносно 1926 р.), українців (+99,1 %) та євреїв (+61,4) зростання
чисельності відбувалося за рахунок як природного, так і механічного приросту.
Решта громад збільшувала свою чисельність лише шляхом народжуваності. Вна-
слідок цього питома вага кримських татар (в їхньому середовищі приріст стано-
вив 21,7 %) в населенні півострова скоротилася до однієї п’ятої .
102
Напередодні Другої світової війни ядро регіональної спільноти (93,1 % на-
селення) складалося з представників п’яти національностей, причому половину
всіх жителів становили росіяни. Українці, на жаль, не вирізнялися активною по-
зицією як через природну близькість до росіян, так і в результаті послідовного
і тривалого стирання національних відмінностей російськими урядами. Нато-
мість татари, євреї та німці істотно відрізнялися як від росіян, так і між собою
за всіма параметрами, внаслідок чого у давніх мешканців майже не було спіль-
103
них інтересів, які могли б їх об’єднати . Німці і татари проживали переважно в
сільській місцевості, євреї — здебільшого в місті. Росіяни та українці також були
здебільшого городянами, хоча немало їх проживали в селах.

100 Никольский П.А. Население Крыма. Симферополь, 1929. С. 5.
101 Галенко О. Політичний аспект етнонаціонального розвитку Криму: національний
комунізм. Крим в етнополітичному вимірі. Київ, 2005. С. 203.
102 Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1940—2015). Зб. док. та матері-
алів. Київ, 2016. С. 18.
103 Там само. С. 18—19.
540