Page 661 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 19. Кримська АСРР

Ті самі проблеми спостерігалися і у вишах. На початок 1925/1926 навч. р.
працювали 25 національних технікумів і профшкіл. У решті навчальних закладів
викладали російською мовою.
Номінальність національних культосвітніх закладів на тлі зміцнення позицій
російськомовного сегменту була універсальним трендом. Якщо в 1920 р. на сцені
лише Севастопольського театру виступало шість національних труп, то через 20
років в автономній республіці діяли вісім театрів, серед яких п’ять — російських,
один — кримськотатарський, один — єврейський, 1 — без постійної трупи. Ста-
ном на 1937 р. з 65 найменувань періодичної літератури в КАРСР кримсько-
татарською мовою видавали лише 10 газет і два журнали, переважна більшість
90
кримської періодики виходила російською .
Звивистими стежками просувався етнокультурний поступ кримськотатар-
ського народу. Попри те, що значна більшість мешканців півострова сприйма-
ла татаризацію як невиправдане і необґрунтоване загравання радянської влади
з кримськими татарами, вбачаючи в ній обмеження власних прав, говорити про
формування сприятливих умов для відтворення кримськотатарської спільноти,
тим більше її етнокультурного піднесення, не доводиться. Коренізація в Криму
справді доволі часто внаслідок запопадливості виконавців набувала форми тата-
ризації, однак формалізм зумовлював насадження у середовищі громади низки
напрямів, далеких від її реальних потреб і сподівань. Дослідження останніх деся-
тиліть вказують на низку невирішуваних проблем і суперечностей, закладених у
91
часи татаризації .
Радянський експеримент припав на вирішальний етап етногенезу крим-
ських татар: на початку 1920-х років кримськотатарський етнос переживав най-
активнішу фазу етнонаціональної модернізації, яка відчутно уповільнилася під
ударами воєнного часу і внаслідок значних демографічних втрат 1921—1923 рр.
У складі етносу вирізнялися три субетнічні групи: «яли бойлю» — татари пів-
денного узбережжя, «тат», або ж «татлар», — гірські татари та «ногай», «но-
гайлар» — степові татари. Питання єдиної літературної мови, що могла б стати
основою модернізації етносу, на той час залишалося відкритим. У 1926 р. у Баку
відбувся Перший з’їзд тюркомовних народів, що ухвалив рішення про перехід
92
на латиницю . Спричинені ним зрушення набули загального характеру, адже на
латиницю мала перейти не лише кримськотатарська писемність, а й діловодство
державних установ, освітніх, культурних і громадських закладів. Поспіх, з яким

90 Крымская АССР: 20-е — 30-е гг. (Исторический очерк). Киев, 1989. С. 16.
91 Див.: Бекірова Е.Ш. Підготовка педагогічних кадрів для національної кримськотатар-
ської школи (початок ХІХ — кінець ХХ ст.): дис. ... канд. пед. наук. Київ, 2007; Змерзлий Б.В.
Формування і трансформація системи просвітництва...; Хованцев Д.В. Політика партій-
но-державного керівництва Кримської АРСР щодо національних меншин (1921—1941 роки):
дис. ... канд. іст. наук. Сімферополь, 2005 та ін.
92 До речі, він був не єдиним у своєму роді. Того ж року відбулася Всесоюзна нарада по
роботі серед греків СРСР, яка ухвалила принципове рішення про перехід радянських куль-
тосвітніх закладів на димотику.
535