Page 662 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

«коренізатори» проголосували за переведення тюркських мов на латиницю, по-
яснювався доволі просто — СРСР не міг собі відмовити у лаврах світового ліде-
ра і в цій царині. Ревниво поглядаючи на успіхи Туреччини, в якій 1 листопада
1928 р. було ухвалено закон про перехід на латинську абетку, більшовицькі вожді
форсували аналогічний процес на теренах СРСР.
Зайвим буде казати, з якими труднощами зіткнулася реформа на тлі масового
незнання латиниці та штурмівщини. Якщо спочатку ухвалювалися хоч і занадто
оптимістичні, але все ж прийнятні терміни переходу на новий алфавіт — п’ять
років, невдовзі під тиском центру їх скоротили вдвічі. «Революційні темпи» ре-
форми не підкріплювалися ні фінансово, ні організаційно, ні кадрово. Врешті,
вони на певний час паралізували діяльність освітян, видавництв та судових орга-
нів. Радянські видання стали однаково незрозумілими всім верствам кримсько-
татарського населення.
Втім, влада, що ставила перед собою амбітне завдання — подавати приклад
прискореної культурної модернізації решті народів Сходу, не зважала на побіч-
ні ефекти латинізації. Наслідки волюнтаристського підходу до обрання напряму
мовних орієнтацій тюркських народів та централізованого переходу на латин-
ську абетку були очевидними: розгорнулася ліквідація неписьменності серед
дорослих, на латинському алфавіті стахановськими темпами створювалися лі-
тературні твори (зокрема, п’єси), що славили радянську дійсність; у 1935 р. від-
бувся конкурс письменників Кримської АРСР; у Сімферополі було організовано
Кримську мовну експедицію, метою якої були збирання діалектологічних матері-
алів та апробація літературної мови в різних ареалах мешкання кримських татар.
Латинізацію тим часом активно продовжували, не очікуючи результатів роботи
мовознавців.
Наслідки були більш ніж суперечливими. З одного боку, перехід на латини-
цю спростив і технічно пришвидшив видавничі процеси. В 1935 р. з 1 240 дру-
кованих аркушів 905 було підготовлено кримськотатарською мовою, з 5 852 тис.
аркушів відбитків — відповідно 4 270 тис. Новим латинським алфавітом друку-
валися щоденні обласні газети «Єні-Дунья» та «Яш-Куввет», а також щомі-
сячні журнали «Більшовик-Ели» і «Яш-Ленінджелер» . Величезні гроші було
93
виділено на роботу науково-дослідних установ, зокрема створеного як відгалу-
ження Центрального науково-дослідного інституту мови та писемності народів
СРСР при Раді Національностей ЦВК СРСР Кримського науково-дослідного
інституту мови та літератури ім. О.С. Пушкіна, так званих опорних пунктів, на
видавничу діяльність, організацію курсів стенографування тощо.
З іншого боку, не минуло й десятиліття, як влада змінила свої пріоритети.
В 1935 р. було створено республіканські та обласні комітети нового алфавіту,
що мали готувати ґрунт для запровадження в мусульманському середовищі ки-
риличної абетки. Не встигли проголосити 1937 р. роком остаточної ліквідації
93 Кондратюк Г.М. Національна політика в Кримській АРСР у 20—30 роках ХХ століт-
тя. С. 77.
536