Page 649 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 19. Кримська АСРР

рними центрами-портами), всеросійської оздоровниці («російська Рив’єра») та
вузькоспеціалізованого сільськогосподарського виробництва.
42
В радянізації кримського селянства , для якого надзвичайно гостро (пе-
редусім це стосувалося кримських татар) стояло земельне питання, аграрна по-
літика більшовиків відіграла провідну роль. Мрії селян про перерозподіл усієї
землі не справдилися, оскільки влада плекала проєкти перетворення конфіско-
ваних маєтків на радянські господарства (радгоспи) або комуни. Із запроваджен-
ням непу комбіди як інструмент розпалювання класової ворожнечі на селі ста-
ли неактуальними. Більша частина конфіскованих приватновласницьких земель
у 1921—1922 рр. опинилася у Фонді державного земельного майна (ДЗМ). Їх
планували віддати очікуваним емігрантам — кримським татарам з Туреччини і
Балкан. Вкрай неефективна діяльність радгоспів та комун призвела до їх занепаду
і переходу землі до малоземельних або безземельних селян. У кінцевому підсумку
селянське землекористування у 1925 р. збільшилося до 1 494 тис. дес. порівняно
з 983 тис. у 1916 р., тобто у півтора раза. Селяни додатково одержали 511 тис.
43
дес. (37 % конфіскованих приватновласницьких земель) .
Невдовзі відповідно до рішень ВКП(б) селянські двори знову почали «зби-
вати» в колективні господарства виробничого типу (спочатку на добровільних
засадах, із застосуванням заохочувальних засобів) і в первинні форми об’єднання
трудових зусиль — товариства спільного обробітку землі (ТОЗи). З жовтня 1925
до жовтня 1927 р. кількість колгоспів у Криму зросла з 412 до 986, тобто в 2,3
44
раза . Щоб мати пільгове оподаткування та державну підтримку, вони комплек-
тувалися виключно з бідняків та батрацтва і зображалися як острівці майбутньо-
го комуністичного способу життя. Реальне життя цих «острівців» було далеким
від сусальних картин, змальованих у пропагандистських агітках. Селянство ста-
вилося до них як до маргіналів.
Ситуація докорінно змінилася на етапі скасування непу. Ідеологія друго-
го комуністичного штурму передбачала масове об’єднання селян у колгоспи,
тобто позбавлення їх приватної власності і, як наслідок, економічне підпоряд-
кування державі. Найбільш заможний прошарок селянства, знову оголошений
куркульством, підлягав знищенню. Частину розкуркулених депортували у від-
далені регіони СРСР. Зокрема у 1930—1931 рр. було виселено 4 235 таких се-
45
лянських сімей . Розкуркулюванням заможних господарств і репресуванням
незаможників-«підкуркульників», а потім створенням податково-пільгової не-

42 На початок 1927 р. в Криму налічувалося 1 767 земельних громад, які об’єднували
77 475 селянських дворів з 349,6 тис. осіб, що становило 91% наявного сільського населення.
(Див.: Бойко В.В. Земельні громади Кримської АСРР (1922—1930 рр.): автореф. дис. ... канд.
іст. наук. Запоріжжя, 2003. С. 10.)
43 Бородін С.В. Аграрні відносини у Криму (1918—1926 рр.): дис. ... канд. іст. наук. Сім-
ферополь, 2000. С. 83.
44 Пащеня В.М. Формування та діяльність органів влади і управління... С. 91.
45 Дэвис Р., Уиткрофт С. Годы голода. Сельское хозяйство СРСР 1931—1933. Москва,
2011. С. 501.
523