Page 644 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 644

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

               «для надання практичної допомоги Кримревкому у підготовці та проведенні
                                                                                         20
               Всекримського установчого з’їзду рад і у розв’язанні національного питання»  .
                   Установчий з’їзд рад робітничих, селянських, червоноармійських і червоно-
               флотських депутатів працював у Сімферополі 7—11 листопада 1921 р. У пере-
               достанній день депутати ухвалили Конституцію Кримської СРР. Державними
               мовами було визнано російську і кримськотатарську. Конституція проголошува-
               ла: «Кримська СРР стає до лав тих федерацій Великої Радянської Росії, які всім
               своїм існуванням промовляють: тільки в умовах диктатури робітничого класу і
               найбіднішого селянства можна розв’язати національні суперечності»  .
                                                                                 21
                   Нову назву Кримської республіки з ключовим словом  «автономна» було
               вжито в циркулярі обкому РКП(б) «Усім повітовим комітетам, всім членам
               Кримської організації РКП(б)», оприлюдненому газетою «Красный Крым»
               26 жовтня 1921 р. Обком повідомляв, що в день четвертої річниці Жовтневої
               революції у Сімферополі відкриється установчий з’їзд рад, де буде проголошено
               Кримську Автономну Соціалістичну Радянську Республіку. Однак у прийнятій
               10 листопада Конституції використовувалася не п’яти-, а чотиричленна назва
               республіки (абревіатура — КСРР), так само як на прапорі і гербі. Слово «авто-
               номна», що означало недержавний статус республіки, не афішувалося в офіцій-
               них документах.
                   Більшовицька пропаганда представляла Кримську республіку державою, а
               не автономною частиною Червоної Росії. Не гребувала вона й ненависним сло-
               восполученням «самостійна республіка». Не зрозуміле пересічним обивателям
               татарофільство більшовицької влади мало підстави. Нарис «Червоний Крим»
               (1923 р.) розтлумачував ситуацію вичерпно: «Створення самостійної Кримської
               Республіки, яка є наймолодшою у Федерації, виходить також з деяких мотивів
               міжнародного та внутрішнього порядку. Кримські татари, які складають четвер-
               ту частину всього населення в Криму, тісно пов’язані з Туреччиною та Балканами,
               тому що в епоху царату маса татар виселилася з Криму в Добруджу, Туреччину та
               Болгарію. Крим, таким чином, служить ланкою, що пов’язує між собою Радян-
               ську Федерацію з Туреччиною та Близьким Сходом, і створення автономної рес-
               публіки, яка є здійсненням бажань татарських мас, закріплює цей зв’язок та вплив
                                                          22
               Радянської Росії на мусульманському Сході»  .
                   Більшовики використали найбільш гаряче прагнення корінного народу пів-
               острова — відновити свою державність — для втілення своїх геополітичних амбі-
               цій. Варто нагадати, що практика замирення бунтівних провінцій шляхом надан-
               ня народам імперських окраїн автономії на етнічній території використовувалася
               більшовиками надзвичайно успішно. Радянські органи, що були хоч і вмонтовані
               в систему більшовицької диктатури, однак комплектувалися на засадах політики


                   20  Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР... С. 183.
                   21  Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР... С. 189.
                   22  Брошеван В.М., Форманчук А.А. Крымская республика: год 1921-й.  Симферополь,
               1992. С. 24.
                                                   518
   639   640   641   642   643   644   645   646   647   648   649