Page 641 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 19. Кримська АСРР

Нагальність забезпечення соціальної бази нової влади на півострові змусила
більшовицький провід піти на суттєві політичні поступки. Згадана вище «Комі-
сія широко використовувала факт оголошення Криму автономною республікою,
як доказ щирості намагання радянської влади прийти на допомогу мирному бу-
дівництву життя руками корінного трудящого населення. … Сприяла залученню
татар в радянські апарати, домоглася фактичного визнання татарської мови дер-
жавною, повела різку боротьбу із зверхнім ставленням органів влади до потреб
місцевого населення та його побуту, намагаючись підняти авторитет татар-кому-
ністів за допомогою залучення їх до активної роботи. Всі ці засоби сприяли тому,
що у татар знову народилася надія на можливість мирної роботи під керівни-
9
цтвом радянських органів автономної Кримської республіки...» . Власне, нічого
нового в тактичному маневрі більшовиків не було: аналогічний реверс під при-
криттям гасел українізації вони здійснили і в упокореній великою кров’ю Украї-
10
ні. Не поставало і питання про належність Криму Україні , що перебувала під
цілковитим контролем Кремля і власного політичного порядку денного не гене-
рувала. Тож 21 січня 1921 р. спільне засідання Кримревкому і обкому РКП(б)
визнало «найбільш бажаним підпорядкувати Крим безпосередньо Москві в
11
якості окремої одиниці, надати їй назву “Кримська автономна область”» .
Програвши на західному напрямі, Кремль спрямував свій погляд на Схід, роз-
глядаючи Крим як плацдарм поширення більшовизму. Число газети «Красный
Крым» від 30 березня 1921 р. вийшло з такими тезами: «Без встановлення най-
тіснішого контакту з татарами... ми не вирішимо цих питань і, зрозуміло, в жод-
ному разі не посилимо симпатій до нас з боку трудящих Туреччини», тож «ко-
жен радянський працівник повинен у своїй повсякденній роботі пам’ятати, що
Крим є всеросійське вікно до Туреччини та Близького Сходу».
Упродовж квітня програмні статті, що готували масову думку і партійців до
змін, друкувалися регулярно. Тож, коли 7 травня Пленум Кримського обкому
РКП(б), обговоривши питання «Про державну форму Криму», рекомендував:
1) залучати різні національні групи Криму (передусім кримських татар) до учас-
ті в радянських і партійних структурах влади; 2) передати кримським селянам
землю у повне користування навіть за рахунок скорочення земельної площі рад-
госпів; 3) надати татарській мові статус офіційної з переведенням на неї роботи
12
державних установ, — це не викликало здивування .

9 Цит. за: Крапивенцев М.Ю. Секретный доклад председателя Полномочной комиссии
ЦИК и СНК РСФСР по делам Крыма Ш.Н. Ибрагимова. Текст и комментарий. Причер-
номорье. История, политика, культура. Вып. VI (III). Серия Б. Новая и новейшая история.
Севастополь, 2011. С. 67—72.
10 Упродовж січня—березня 1921 р. з Криму в Україну було вивезено всіх українських
керівників, а також матеріальні ресурси КП(б)У, відправлені раніше для потреб кримської
повстанської армії.
11 Бикова Т.Б. Створення Кримської АСРР (1917—1921 рр.). С. 166.
12 Там само. С. 168.
515